Українці в Латвії

Перші звістки про українців в Латвії датуються XIX століттям. У кінці XIX століття в Латвії проживало більше тисячі українців, з них 270 в Ризі. Першим відомим українцем у Латвії, був Іван Малиновський — викладач Балтійського семінару вчителів.

На початку XX століття почалися перші спроби українців об'єднатися. Спочатку це були зустрічі під час панахид по Тарасу Шевченку і, нарешті, в січні 1911 року в Ризі була створена «Українська Громада» — українське громадське зібрання, яке проіснувало до Першої світової війни. Основною метою «Української Громади» було об'єднання українців на принципах взаємодопомоги і збереження своєї національної ідентичності. Громада зуміла об'єднати навколо себе українські сили Латвії, звернула увагу латиської та російської інтелігенції на українські проблеми. Розвиток «Української Громади» було перервано війною. Що трапилося з «громадянами» у військовому вирі, невідомо. У всякому разі в створені пізніше українські громади вони не входили.

Навесні 1917 року на хвилі націоналізації армії були створені українські організації і в XII армії, чий штаб був розташований в Ризі. Згуртовані українці обрали Виконавчу Раду українців XII армії, створили «Український Клуб». З червня того ж року видавалась газета «Український голос», головним редактором якої був Сергій Пилипенко — у майбутньому відомий український письменник. Делегати українців XII армії були присутні на Всеукраїнському Військовому Генеральному з'їзді в Києві, навіть була створена Ризька організація УПСР. Діяльність українських організацій у XII армії була припинена після приходу до влади більшовиків, у тому числі й через їх антибільшовицьку спрямованість.

В січні 1933 року в Ризі було створено «латисько-українське товариство». Статут товариства ставив завдання створення якнайближчих зв'язків між латвійським та українським народами. Прямих зв'язків з Радянською Україною не були встановлені, проте проводилася спільна робота з організаціями Львіва (Польща), Литовським українським суспільством і іншими. Товариство провело багато літературно-музичних вечорів, лекцій, концертів, було показано багато вистав й навіть опера «Запорожець за Дунаєм». Товариство існувало до червня 1940 і зробило дуже багато для популяризації української культури в Латвії.

У 1988 на хвилі національного відродження в Латвії почали створюватися національні культурно-просвітницькі товариства. У вересні 1988 року в Латвії було утворені українські національно-культурні товариства: «Дніпро» та Український молодіжний клуб. У кінці листопада в складі Балто-слов'янського товариства утворилось українське товариство «Славутич», проте незабаром воно припинило своє існування. Надалі також були створені: культурне товариство «Українська родина», Товариство підтримки Руху, Союз українців Латвії (на чолі з колишнім редактором газети «Радянська Латвія» і депутатом ВР ЛР В. Стефановичем) економічні структури. Недільна українська школа і з вересня 1991 загальноосвітня Ризька українська школа (в якій, щоправда, основні предмети з 1 класу освоюються латвійською мовою, з ініціативи її директора Л. Кравченко; в 2007 р. — 239 учнів) займається освітою дорослих і дітей. За час свого існування українські громади провели безліч літературних вечорів, зустрічей з людьми мистецтва як Латвії, так і України, літературні свята присвячені Тарасу Шевченку, Лесі Українці та багато іншого. 33,4% українців мають латвійське громадянство . У 2003 році в місті Даугавпілсі, де на той час проживало близько 3 тисяч українців, було засновано Даугавпільське українське культурно-освітнє товариство «Мрія».


Динаміка чисельності  
    
        рік перепису        кількість

1    1897        974
2    1920             1040
3    1930        1629
4    1935        1844  (0,1%)
5    1959        29 440 (1,4%)
6    1970        53 641 (2,3%)
7    1979        66 703 (2,7%)
8    1989        92 101 (3,5%)
9    2000        63 558 (2,7%)
10    2007        57 794

2013 року українська діаспора Латвії відзначала своє 100-річчя. Ювілейні заходи, які тривали протягом року, місцеві українці розпочали науково-практичною конференцією, в перебігу якої не лише згадували історію українства Латвії, але й обговорювали перспективи збереження національної ідентичної в умовах глобалізації. Відбулися також перша вистава новоствореного Українського народного театру Латвії, презентація збірки поезій місцевого українського поета Костя Оверченка «Я бачу Україну Україною» та рок-проект «Київ-Рига».
Дослідник історії українства Латвії, доктор історичних наук Ерік Єкабсонс вважає, що українці були й залишаються важливою складовою латвійського суспільства. «Я, як і більшість представників мого народу, вважаю, що українці є однією з найбільш величних націй Європи, безперечно, одним із найгероїчніших народів в історії, починаючи від середньовіччя до наших днів. І ми повинні дивитися на українців як на приклад того, як вони добре тут зберігають свою національну ідентичність. А також, як вони вміють цінувати місце, де проживають – Латвію», – зазначив латвійський історик

Період національного відродження

Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття розпочалося відродження українського руху в Латвії. Українці із латишами боролися за відновлення незалежності Латвії у «Народному фронті», були з ними поряд у «живому ланцюгу» Балтійського шляху, стояли пліч-о-пліч на барикадах у 1991 році.

Наразі Латвія часів «Атмоди» (Відродження) була й для України прикладом боротьби за незалежність.
Іван Драч: «Хіба зміг бути ланцюг злуки від Києва до Львова й Івано-Франківська, якщо б тут на берегах Балтійського моря балтійці не стояли, тримаючись за руки і виборюючи свою незалежність», – зауважив український поет Іван Драч, який приїхав до Риги на святкування 100-ювілею української діаспори.

Саме у цей період у Латвії створюються українські товариства, яких сьогодні нараховується 16, організовується єдина у Балтії Ризька середня українська школа. Латвійські українці мають свій часопис та радіо, створено Український інформаційний центр та Ресурсний центр для іммігрантів із України, є також Центр соціальних досліджень «Етнікос».

Президент Латвії Валдіс Затлерс у своєму вітанні з нагоди 100-річчя української діаспори висловив переконання, що українці збагачують латвійське суспільство своїм внеском у різні галузі – культуру, освіту, мистецтво та виробництво.
Водночас сьогодні латвійська українська громада Латвії переживає процеси трансформації із діаспори 20-го століття у діаспору 21-го, перед нею стоять виклики третього тисячоліття.

Учасники конференції «100 років української діаспори в Латвії. Історичний досвід та перспективи збереження національної ідентичності в умовах глобалізації» відзначили, що негативний демографічний баланс, асиміляція, значна еміграція, низька активність та погане знання української та латиської мов – основні сучасні проблемні питання латвійських українців.

«У 1989 році, ще за радянського перепису населення, українців у Латвії було 92 тисячі 100 осіб, у 2000 році – 63 тисячі 600, а на 1 липня минулого року – 55 тисяч 200», – зазначив про динаміку зменшення кількості українців у Латвії співголова Спілки українців Латвії Володимир Строй.

Наразі кажуть, що яким буде українство Латвії в наступні десятиліття, – вирішувати молодому поколінню латвійських українців. Зокрема, і тим, які 30 березня цього року зареєстрували у Латвії Український центр молоді і дітей та збираються у рамках святкування 100-річчя української діаспори провести восени в Латвії міжнародний молодіжно-дитячий фестиваль