Українці в Литві

На даний час українці – четверта за величиною національна меншина Литви (близько 21 тисячі). Після відновлення незалежності Литви майже всі українці стали громадянами Литовської Республіки, вони користуються тими ж правами і обов'язками, як і інші громадяни Литви.

Українська національна меншина в Литві має досить глибокі історичні і культурні традиції. Протягом віків в Литві перебували і творили такі видатні діячі України, як Мелетій Смотрицький, Св.Йосафат (в миру – Іван Кунцевич, канонізований у 1967 році релігійний діяч греко-католицької церкви), Тарас Шевченко. Яків Головацькй, Євген Коновалець, інші. В середині XIV століття українські землі (Київщина, Чернігівщина, Переяславщина) увійшли до складу Великого Литовського князівства. Вважається, що у 1572 році у Великому Литовському князівстві українці складали 3 % всього населення. У Вільнюсі знаходилася резиденція Київського митрополита, в XIV-XVII ст. у братствах міста Вільнюс, заснованих українцями і білорусами, була зосереджена просвітницька діяльність цих народів.

У 1596 році Брестська церковна унія утворила католицьку релігійну громаду східного обряду (уніатів), що сприяло розширенню духовних зв'язків українського та литовського народів.

За часів Російської імперії згідно демографічних даних 1857 та 1897 років українці становили 0,1 % всього населення країни. У 1897 їх загальна кількість досягла 2 500.

Цікавою є історія двох українських сіл в Литві – Айренай і Гейсішкес, - добровільних емігрантів з України у 1907-10 роках. У 1903 році царська влада вирішила на території села Камінець-Біскупського (колишня Брестська область) будувати артилерійський полігон. За кошти, призначені для переселення, 173 двори цього села домовилися разом відкупити 1779 десятин землі в межах сіл Айренай та Гейсішкес теперішнього Вільнюського повіту. Мешканці сіл – близько 30 родин – вважають себе українцями.

Переписи населення 1923 й інших міжвоєнних років окремо не фіксували осіб української національності. Хоча їх кількість невідома, але про те, що українці мешкали у Вільнюсі, Каунасі, Кедайняй, Алітусі, Таураге, свідчать діючі у міжвоєнній Литві організації українців.

У 20-х роках ХХ століття у Віленському університеті (за польської влади) вчилося кількасот українців, активно діяла українська студентcька громада.
З 1928 року до серпня 1940 року в Каунасі діяло Литовсько-українське товариство. Воно інформувало литовців про українські проблеми і видавало бюлетень «Leituvių Ukrainiecių Draugijos Žinios». В роботі Товариства брали участь відомі на той час діячі В.Ворона, Ю.Мінів, П.Форостяний, головою був проф. М.Біржішка. 4 квітня 1929 року по литовському радіо пролунала перша півгодинна передача, підготовлена Литовсько-українським товариством. У березні 1932 року почало виходити у світ періодичне видання «Вісті Литовсько-українського товариства».

В жовтні 1933 року у Каунасі було зареєстровано Українську національну громаду Литви. Вона, однак, проіснувала лише чотири роки. На початку 1934 року в Каунасі було засноване Культурно-освітнє товариство українців у Литві. За статутом, його метою було «об'єднувати литовців і українців для тісної співпраці, розвивати і поширювати литовське та українське народне мистецтво і допомагати незаможним українцям». Головою товариства був Ю.Товстенко, засновники і члени правління – П.Гринюк, А.Кривоніс, П.Ворона, Р.Гарич та ін.

Після інкорпорації Литовської Республіки до СРСР у 1940 році та після закінчення Другої світової війни кількість українців в Литовській Республіці значно зросла: якщо за переписом 1959 року їх число становило 17 692 особи, то у 1989 – 44 789. Різке зростання українського прошарку населення Литви пояснюється в основному так званою «виробничою міграцією» у зв»язку з індустріалізацією республіки. Після 1961 року до Литви прибувають представники переважно інженерно-технічної інтелігенції України. Саме тому українці серед інших національних меншин, що проживають у Литві, відрізняються високим показником вищої освіти. Більшість українців працювала на об»єктах енергетичної, хімічної, важкої, риболовецької промисловості. Прибулі походили як зі східних, так і західних регіонів України. Загалом у сімдесяті-вісімдесяті роки відсоток українців серед прибулих до Литви складав в середньому 11 %.

Після відновлення незалежності Литви майже всі українці взяли громадянство Литовської Республіки. Перший осередок Громади українців Литви (ГУЛ) з'явився восени 1989 року за ініціативою І.Юзича, В.Капкана, Л.Жильцової. Подібні групи з»явилися у мм.Клайпеді, Мажейкяй, Вісагінасі, Йонаві та Каунасі. Офіційно визнана як представник громадян Литви українського походження, Громада провела свою установчу конференцію 28-29 жовтня 1989 року і визначилася як конфедеративна спілка рівноправних осередків українців Литви. Українці займають активну позицію у суспільному і політичному житті Литви. Її члени є в радах місцевих самоврядувань. Українці були серед захисників литовського парламенту в січні 1991 року, брали участь у роботах по відновленню пам»ятника «Три Хрести» у Вільнюсі, проводили мітинги в підтримку незалежності України. У 1995 році в День пам»яті захисників свободи 7 членів громади були нагороджені медаллю «В пам'ять 13-го січня», а голова Громади Л.Жильцова – медаллю до ордену Великого князя Гядимінаса.

Етнічні українці складають 0,65 % населення Литви.Після відновлення незалежності близько 7 тисяч виїхали на Батьківщину. Українці в Литві є активною національною меншиною. Українці переважно мешкають в містах: Вільнюсі, Клайпеді Каунасі, Шяуляї, Вісагінасі, Йонаві. Серед сільського населення українці складають близько 0,4 % всіх жителів. Членами українських осередків є близько 400 осіб. Соціальний склад українців Литви – люди з доходами середніми або нижче середніх, багато людей пенсійного віку.
В Литві існує п’ять Громад українців з осередками у мм.Вільнюс, Вісагінас, Йонава, Каунас, Клайпеда. У містах Вісагінасі, Йонаві, Клайпеді діють недільні школи. При Громадах або самостійно працюють українські музичні колективи: «Просвіт» (м.Клайпеда), «Смерічка» (м.Каунас), «Калина» (м.Вісагінас), родинний ансамбль «Світлиця» (м.Вільнюс), дитячий колектив «Мрія» (м.Клайпеда). У Клайпеді існує Музей слов’янської культури (керівник Л.Анохіна).

У 2009 році три керівника українських осередків в Литві - Н.Шертвітєнє (м.Вільнюс), І.Кузнєцова (м.Вісагінас) і Н.Лукіна (м.Клайпеда) за значний особистий внесок у зміцнення українсько-литовського співробітництва відзначені високими державними нагородами України.
Щотижня на литовському національному телебаченні виходить передача «Трембіта» (українською мовою, редактор Віктор Чернишук), раз на два тижні на Литовському національному радіо виходить в ефір україномовна радіопередача «Калинові грона» (редактор Юрій Паньків).
Одним з місць регулярних зборів української діаспори й осередком духовного життя громади є греко-католицька церква Пресвятої трійці у Вільнюсі, побудована у 1514 році на кошти литовського гетьмана та українського князя Костянтина Острозького. Служба в ній ведеться українською мовою.

Розселення та динаміка чисельності

Історична динаміка чисельності українців у Литві за даними переписів

1959 — 17 692 — 0,65%
1970 — 25 099 — 0,80%
1979 — 31 982 — 0,94%
1989 — 44 789 — 1,22%
2001 — 22 488 — 0,65%
2011 — 16 423 — 0,54%

У Литві українці проживають переважно у великих містах і є нащадками мігрантів радянської доби. Місцями найбільшої концентрації українського населення у 2002 р. були:

Вільнюс — 7159 (31,8% від загальної кількості українців)
Клайпеда — 4652 (20,7%)
Каунас — 1906 (8,5%)
Висагінас — 1583 (7,0%)

Крім того, українці компактно проживають у двох селах Гейсишкес (Гейсишки) та Айренай (Ойрани) на північний захід від Вільнюса. Вони є нащадками переселенців з Берестейського полісся кінця ХІХ — початку ХХ століття.