Характеристика періоду
Неоліту


Заключний період кам'яного віку — неоліт — це час великих перемін, якісних перетворень у виробничій сфері первісного суспільства, що полягали у виникненні та поширенні нових форм господарювання — землеробства і тваринництва. Перехід до відтворюючої економіки відбувався досить швидко й супроводжувався низкою прогресивних змін, які мали місце в усіх сферах первісного суспільства. Це, насамперед, перехід до осілого способу життя і, відповідно, до будівництва стаціонарних жител; значно більші розміри самих поселень; використання нових матеріалів та техніки обробки твердих порід каменю; виникнення нових ідеологічних уявлень та культів; зрештою, виникнення нової соціальної структури суспільства. Такі ґрунтовні зміни в розвитку людської історії та культури, що відбулися протягом неоліту, називають, услід за англійським археологом Г. Чайльдом, "неолітичною" або "аграрною революцією".
Певна річ, неолітична революція самостійно відбулася лише в кількох місцях на земній кулі. Такі місця були первинними центрами чи вогнищами становлення відтворюючого господарства. Саме тут відбувся первісний процес доместикації рослин та тварин і перехід до землеробського способу життя. Таких центрів на території Старого і Нового Світу було всього сім: три в Азії — передньоазійський, східноазійський та південно-східноазійський, два в Африці — сахаро-суданський та гвінейсько камерунський, та два в Америці — мексиканський гірський та індіанський. З цих центрів нові риси в економіці, виробництві та способі життя поширювалися на інші терени й, у першу чергу, туди, де склалися відповідні умови, сприятливі для засвоєння господарських новацій. Цей процес називають неолітизацією.