Культура
ямково-гребінцевої кераміки

Кістяні знаряддя культури ямково-гребінцевої кераміки. Сіверщина. Археологічний музей НАН України

Найвідомішими стоянками є Погорілівка, Грушівка, Очкіне, Скунсове та Волинцеве.
В Україні культура ямково-гребінцевої кераміки поширена в Чернігівській та Сумській областях, а на середньому етапі її носії просунулися далі на південь у басейни Сули, Ворскли, Орелі та верхів'я Сіверського Дінця. У розвитку культури виділяють три етапи: ранній, середній та пізній.
Визначальною рисою культури є керамічний посуд, суцільно вкритий рядами глибоких наколів, перемежований відтисками гребінця. За формою — це круглодонні горщики та напівсферичні миски.
Своєрідними рисами відзначаються й різноманітні знаряддя праці, що виготовлялися з кременю, кварциту, кістки та рогу. Перш за все, серед них – значний відсоток кам'яних знарядь, призначених для обробки дерева та кістки: клини, сокири, долота, тесла, різаки, різці, ножі. Різноманітний набір наконечників стріл та списів, серед яких поруч із традиційними виробами у формі трапецій і трикутників з'являються наконечники, виготовлені у техніці двобічного ретушування. Значну кількість наконечників метальної зброї виготовляли також з кістки та рогу. Крім того, з них робили кирки, копалки, долота, мотики, а також риболовні гачки та гарпуни.
Основою господарства населення протягом неоліту залишались промисел лісових тварин (лось, олень, кабан, бобер) та рибальство. Певна річ, сусідство з землеробсько-скотарськими громадами трипільської та середньостогівської культур не могло не позначитися й на економіці населення культури ямково-гребінцевої кераміки, яке, поза сумнівом, деякою мірою було знайоме з ранніми формами відтворюючого господарства.
Культура припиняє своє існування з формуванням мар'янівської культури епохи бронзи, носії якої, як вважають, були прямими нащадками населення культури ямково-гребінцевої кераміки.