Поселення, житла та
засоби пересування в добу Неоліту

Кам'яна Могила, Приазов'я (за Б. Михайловим)

Вибір місць для поселень та будівництво жител цілковито залежали від форм господарської діяльності тих чи інших колективів. Перехід до землеробства і скотарства спонукали до дедалі більшої, ніж раніше, осілості давнього населення. Протягом неоліту кількість короткочасних стоянок скорочується, натомість виникають довготривалі стаціонарні поселення. Тим не менше, люди змушені були час від часу залишати свої домівки й перебиратися на інше місце. Головною причиною цього для мисливців та збирачів було збіднення природних ресурсів. Давні землероби та скотарі змушені були переселятися на нові землі через падіння врожаїв внаслідок виснаження ґрунтів.
Для свого проживання люди зазвичай вибирали підвищені сухі місця на берегах річок, озер та боліт, які не заливалися під час повеней, чи на островах. Таке розташування поселень було надзвичайно вигідним для рибальства та мисливства. Разом з тим, заплавні луки були найкращим місцем для випасання худоби, а невисокі схили терас могли використовуватися для примітивного землеробства. 
У Криму значну частину гірських масивів доби неоліту покривали ліси, тому давні мисливці селилися на яйлах першої і другої гряди Кримських гір, а також у балках, печерах, гротах і навісах, на полянах поблизу гірських рік та джерел.
Звісно, розміри поселень і способи спорудження жител у різних місцевостях були неоднаковими. Скажімо, ранні землероби Закарпаття таМисливська зброя: стріли, дротики, списи.Реконструкція (за Н. Кошовим) Прикарпаття будували стаціонарні житла. Це були великі наземні або заглиблені в землю споруди стовпової конструкції з плетеними та обмазаними глиною стінами й солом'яним чи очеретяним двосхилим дахом. У середині таких жител обов'язково були відкриті вогнища.
Буго-дністровське населення будувало наземні житла на дерев'яному каркасі, інколи з використанням каміння для фундаментів. Відкриті вогнища всередині служили для опалення та приготування їжі. Схожі житла стовпової конструкції з обплетеними лозою стінами були характерні й для східних та північних теренів України.

Засоби пересування

Ведучи рухливий спосіб життя, займаючись мисливством та рибальством, здійснюючи далекі експедиції, люди неолітичної доби потребували й засобів пересування. Звичним і, мабуть, найбільш вживаним транспортним засобом тих часів залишалися човни, видовбані зі стовбурів дерев. Завдяки їм можна було здійснювати й далекі та тривалі експедиції, перевозячи людей і вантажі. А в зимову пору у пригоді ставали дерев'яні лижі, сани та волокуші.