Знаряддя праці, зброя,
кераміка

Поселення на Сурському острові.Археологічний музей НАН України

З великого і різноманітного набору неолітичних знарядь праці до нашого часу дійшли лише ті, що були виготовлені з каменю, кістки та рогу. Тим часом, вироби з інших матеріалів, зокрема, дерева, в умовах піщаних та гумусованих ґрунтів, характерних для України, швидкоРибальські знаряддя: гарпуни, гачки, грузило розпадаються. Кращі умови для зберігання органічних решток спостерігаються на півночі європейського континенту, наприклад, у відкладах торфу.
Найбільш поширеним матеріалом, з якого виготовляли знаряддя праці у кам'яному віці, був кремінь. Цей мінерал дуже твердий і міцний, водночас, він легко колеться, утворюючи сколи з гострими краями, та добре шліфується. Більше того, цей матеріал завжди був під рукою. В Україні поклади кременю відомі на Волині, в Подністров'ї, Середньому Подніпров'ї, на Десні, в середній течії Сіверського Дінця. Водяними потоками крем'яні уламки рознесено по всій території України. Крім кременю широко вживали кварцити та інші породи каменю, а населення Закарпаття, крім того, використовувало обсидіан та димковий опал.
Виготовлення знарядь праці відбувалося на самих поселеннях, причому, це була сфера діяльності чоловіків. Зважаючи на специфіку господарської діяльності, можна говорити про певну спеціалізацію неолітичних майстрів, направлену на виготовлення тих чи інших наборів знарядь.
Значного розвитку в неоліті набуло виробництво знарядь для обробки дерева, що було зумовлено потребами у будівництві жител, розчищенні ділянок землі для землеробства, виготовлення човнів тощо. Це сокири, долота, тесла, які виготовлялися способом двобічного сколювання крем'яної заготовки, а наприкінці неолітичної доби леза цих знарядь додатково шліфувалися. Так само шліфувалися вироби з інших порід каменю. При обробці сланців застосовували також техніки розпилювання та свердління.
Окрему групу складали знаряддя для переробки продуктів мисливства та скотарства, зокрема, для обробки шкіри. Це різноманітні крем'яні та кістяні скребачки, скребла, ножі, проколки, шила, лощила. Для пошиття одягу, виготовлення інших предметів побуту, прикрас користувалися тими ж крем'яними та кістяними свердлами, проколками, шилами, ножами.
Чільне місце посідало виготовлення мисливської зброї. Особливо це стосується тих племен, основою господарства яких протягом неоліту було полювання на різних тварин. Отже, неолітичні мисливці були озброєні луками, стрілами, списами та дротиками, що виготовлялися з дерева, кістки та рогу.
До нашого часу дійшли численні крем'яні, кістяні та рогові наконечники, якими оснащувалися ці знаряддя полювання на копитних та інших тварин. Насамперед, це крем'яні наконечники стріл, що мають вигляд трапецій, ромбів, сегментів, трикутників тощо. Професійні навички первісних майстрів викликають захоплення, наприклад, їхня майстерність у виготовленні пазових наконечників, що мали вигляд кістяного чи рогового стержня з прорізаними пазами, в які вставлялися гострі крем'яні пластини, що набагато підвищували убійчу силу (ефективність) цієї зброї.
Наприкінці неолітичної доби навчилися виготовляти крем'яні наконечники стріл та списів способом двобічного плоского ретушування. Такий тип наконечника використовувався і за наступних періодів міді та бронзи.
Землеробські знаряддя представлені кістяними та роговими мотиками, які використовувалися для розпушення землі та виполювання бур'янів. Найчастіше такі вироби знаходять на поселеннях культур Криш, мальованої та лінійно-стрічкової кераміки, Буго-дністровської. Але чим далі на схід України, тим цих знарядь все менше, а на півночі, у лісовій зоні вони зовсім не використовувалися. Урожай збирали за допомогою кістяних та дерев'яних серпів та жниварських ножів зі вставними крем'яними пластинками в якості лез. А знаряддями для переробки продуктів землеробства служили кам'яні зернотерки та розтиральники.

Миска культури Криш. ПоділляКераміка

Важливим досягненням людства неолітичної доби стало виробництво керамічного посуду. До цього часу на теренах України користувалися посудом, вирізаним з дерева чи м'яких порід каменю; у якості посуду використовували також панцирі черепах, черепи тварин та людей. Кераміка — це перший штучний матеріал, що був винайдений людиною. 
Люди помітили, що при висиханні глина втрачає багато води, але знову її повертає при зволоженні. Однак, при випалюванні глини на вогні, вона спікається і таким чином перетворюється на новий матеріал — кераміку, яка при новому зволоженні уже не повертається до первісного стану. Глина спікається при температурі 400°С; при температурі понад 1000°С частки глини починають плавитися, однак такі температури були недосяжними для первісних гончарів.
Найдавніший посуд виготовляли лише вручну, без застосування гончарного круга, і займалися цим переважно жінки. Виготовляли ж його зКам'яна посудина сурської культуриНадпоріжжя.Національний музей історії України глини та мінеральних чи органічних домішок, якими у неолітичну епоху були пісок, товчена черепашка, трава, солома, полова тощо. Таку суміш можна було приготувати будь-де, практично на кожному поселенні, однак виготовлення посуду із глини відбувалося виключно в традиціях, притаманних конкретній етнічній групі. Поверхню посуду обов'язково покривали орнаментом, переважно заглибленим, який складався з різноманітних ямок, наколів, прокреслених ліній тощо. Виліплений таким чином посуд випалювали без застосування спеціальних печей, просто на відкритих вогнищах, використовуючи підручні горючі матеріали: дерево, траву, солому, листя, кізяки та інше.
Поява кераміки була значним поступом на шляху культурного розвитку, адже вона сприяла подальшому розвиткові осілості, удосконаленню домашнього господарства і покращенню побутових умов неолітичних людей, зокрема, щодо приготування їжі та зберігання продуктів. Завдяки своїм перевагам, а саме, доступності сировини і нескладним прийомам у формуванні та випалюванні, керамічний посуд швидко поширився на великі території, заселені неолітичним людом. 
Виникнення і розвиток керамічного виробництва у різних етнічних груп населення відбувалися неоднаково, тому у кожної з них склалися свої, відмінні від інших, форми посуду, технології їхнього виготовлення та способи й мотиви орнаментації. Тому вивчення кераміки має дуже велике значення для археології, адже часто саме завдяки аналізу форм посуду, його технології, елементів і мотивів орнаментації археологам удається простежити межі племінних груп і окремих племен, їхні зв'язки зі своїми сусідами, час існування, шляхи переселення тощо.

Плетіння, прядіння, ткацтво

Протягом неолітичної доби виникли та розвинулися плетіння, прядіння та ткацтво. Для виготовлення пряжі використовували волокна дикорослих рослин: кропиви, льону, конопель, а також вовну овець та кіз. Пряли за допомогою веретена. Утім, з самого початку ткацтво розвивалося без застосування спеціального верстата, по суті, воно залишалося плетінням. Плели риболовні сіті та мати. З мотузок виготовляли пастки. Ті ж самі матеріали йшли на виготовлення тканин. 
Незважаючи на розвиток цих нових виробництв, одяг виготовляли переважно зі шкір тварин. На підставі аналізу матеріалів з могильників та етнографічних аналогій досліджених у Надпоріжжі та Приазов'ї, вчені допускають, що одяг чоловіків складався з ногавиць, сорочки та шкіряного взуття. Можливо, уже використовували шкіряні чи вовняні штани. Були й інші варіанти: сорочка, фартух або спідниця, можливо, ногавиці та шкіряне взуття. Жінки носили плаття, сорочки та спідниці, ті ж таки ногавиці та шкіряне взуття. На цей одяг, а також на головний убір, нашивалися підвіски з зубів оленя, риб та пластини, виготовлені з ікла кабана. Серед прикрас найбільш поширеними були намиста, виготовлені з черепашок та м'яких порід каменю, кістяні браслети.