Білогрудівська культура

Горщик із Суботівського городища

Поширена на Київщині, Наддніпрянщині, Волині та Поділлі. Назва за поселенням у Білогрудівському лісі біля Умані. На півдні сусідила з населенням білозерської культури, на сході — бондарихинської, на заході — з лужицькою та висоцькою, на південному заході — з культурами раннього фракійського гальштату, основний масив яких зосереджено у Карпато-Дунайському басейні. Чаша з Суботівського городища
Померлих ховали у курганах та ґрунтових могильниках (кладовищах). У невеликих курганах поховані були покладені у звичайні ґрунтові ями у зібганому стані, головою на захід. Трупоспалення відкриті переважно у ґрунтових могильниках. Часто вони урнові, тобто перепалені кістки людини вкладалися у звичайний горщик, який встановлювався у невелику ямку.
Вивчення керамічного посуду показало деякі цікаві деталі щодо технології його виготовлення. Так, встановлено, що ручки на келихах кріпилися у спеціальних отворах. Використовувався такий спосіб ліплення, коли джгути ще сирої глини послідовно накладалися один на одного, а потім щільно замазувалися. Поверхня посуду для ущільнення та надання парадності піддавалася лощенню за допомогою річкових гальок. У сиру глину перед обпалом додавався товчений граніт.
Білогрудівські майстри-керамісти виготовляли різні типи посуду: горщики та банки для приготування та зберігання їжі, столовий посуд у вигляді чаш із ручкою та келихи. Цей посуд прикрашався орнаментом з наліпних валиків, відбитків зубчастого штампа, яким на поверхню наносилися трикутники, зиґзаґи, ромбоподібні знаки; для столового посуду характерні фігурні виступи, наліпи, канелюри. На найбільш ранніх пам'ятках трапляється дуже своєрідний посуд із маленькими вертикальними валиками, який певною міроюВеликі бронзові булавки з Гордіївського могильника(за рисунком С. С. Березанської та В. І. Клочка) нагадує 
Подвіски "білогрудівського типу"посуд більш ранньої культури багатоваликової кераміки. Є мініатюрні посудини, які вважаються ритуальними, але, можливо, вони використовувалися для зберігання ліків чи якихось спецій.
Оскільки білогрудівці практикували обряд залишання житла, вони мали майже всі ті культові предмети, що були відомі в попередній час: фігурки тварин та людей, "коржі" та вальки.
Набір кістяних знарядь типовий для доби бронзи — це проколки, лощила на ребрах тварин, розминачі. Більш специфічними є деякі типи прикрас та предметів кінського спорядження: пропелероподібні деталі поясА, вісімкоподібні застібки. Тридірчасті псалії, які мають широке коло аналогів як на сході, так і на заході, є, таким чином, надійним показником співіснування тих культур, на пам'ятках яких вони знайдені.
Кам'яні вироби — сокири клиноподібної форми, зернотерки. Дуже характерними саме для білогрудівської культури вважаються крем'яні серпи. Значна Рогові псаліїкількість останніх на поселеннях заключної доби пізньої бронзи вказує на певні кризові явища у металообробці того часу.
Основний період існування білогрудівської культури припадає на час значної аридизації клімату. Це не могло не позначитися на рівні розвитку землеробства, яке на той час і за таких несприятливих умов могло перш за все зберегтися саме у лісостеповій зоні. Що ж до ско- тарства, то воно неухильно набувало рухливих форм, що у подальшому призвело до появи кочівництва.
Незважаючи на тривалу історію вивчення, білогрудівська культура залишається чи не найбільш загадковою серед інших культур доби пізньої бронзи.