Білозерська культура

Кубок білозерської культури (Музей археології ІА НАНУ, фото П. Подуфалова)

Білозерська культура була найпотужнішою серед утворень доби фінальної бронзи (ХІІ—Х ст.
до н.е.). Її комплекси поширені у степовій смузі України та Молдови, спорадично — на Нижньому Доні та в Надкубанні. Виділена українськими
дослідниками (В. П. Ванчугов, В. В. Отрощенко, І. Т. Черняков) у середині 80-х рр. ХХ ст. Назва культури походить від поселення на Білозерському лимані в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької обл., дослідженого О. О. Кривцовою-Граковою.
Склалася вона на базі культур доби пізньої бронзи (сабатинівської, бережнівсько-маївської зрубної, Ноуа). Серед пам'я-
ток — поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), могили (Широка Могила, Заповітне-Степний, Кочковате), могильно-ґрунтові (Брилівка, Широке, Будуржель- Плавні) та ґрунтові (Верхньохортицький, Федорівський) цвинтарі, комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка ІІ, Олешшя/Цюрупинськ), скарби металевих речей (Новогригорівка). Відкрито понад 150 поселень та понад 800 поховань.Вкладень крем'яного серпа з Кіровського поселення, Східний Крим (Музей археології ІА НАНУ, фото П. Подуфалова)
Центральну позицію в системі пам'яток білозерської культури займає укріплене поселення Дикий Сад в історичному центрі м. Миколаєва. Розкопано ділянку рову з мостовим переходом з каменю, культове приміщення, косторізну майстерню тощо.
Особливою рисою поховального ритуалу є переважання ґрунтових поховань над підмогильними. Останні належали представникам панівної верстви суспільства й були, переважно, пограбовані. Поховання здійснювали в прямокутних ямах. Небіжчиків ховали в зібганому стані на правому чи лівому боці, головою на південь. Серед речового супроводу: лискований столовий посуд, бронзові та залізні ножі, біметалеві кинджали, прикраси з бронзи, золота, скла, бурштину. Зафіксовано нечисленні випадки спалення поховальної споруди.
Матеріальну культуру репрезентовано керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами, численними деталями кінської вузди. Основні заняття населення — скотарство, землеробство, металообробка. Білозерські майстри першими в Україні налагодили серійний випуск залізних (одно- та дволезові ножі) та біметалевих (кинджали) знарядь усталених форм. 
Носії білозерської культури спілкувалися на північно-західному діалекті давньоіранської мовної сім'ї. Вони генетично пов'язанi з окремими групами іраномовних кіммерійців та скіфів раннього залізного віку.