Бережнівсько-маївська
зрубна культура

Поліхромна посудина з поховання біля с. Прядівка, Наддніпрянщина(Музей Дніпропетровського національного університету)

На теренах нашої держави бережнівсько-маївська зрубна культура обіймала землі Донеччини, Слобожанщини, Наддніпрянщини, Запоріжжя, Таврії, а також була наявна в регіоні Київщини. Назва її походить від еталонних курганних могильників — Бережнівських на Нижній Волзі та могил, розкопаних біля с. Верхня Маївка на Дніпропетровщині.
Поселення, кількість яких вже перевищує 1000, розташовувались на виступах першої надзаплавної тераси, рідше — в заплавах річок. Показовим було групування рядами заглиблених у землю жител, для будівництва яких використовували камінь, дерево, хмиз. На Степанівському селищі досліджено садибу з трикамерним житловим комплексом та кам'яною огорожею. Для опалення використовували вогнища, розташовані ближче до центру приміщень. Продукти харчування зберігали в керамічній тарі у господарчих ямах. Використання каменю для оформлення котлованів жител загалом показове для цієї культури. Камінь використовували при побудові культових місць на поселеннях (Безіменне І біля узбережжя Азовського моря) та курганах.
Керамічний комплекс складався з традиційних для зрубної спільноти форм: слоїки (банки), горщики, ребристий посуд високих та низьких пропорцій. На другому етапі розвитку з'являються пишно декоровані кубки на конічному піддоні. На поселеннях Донецького кряжу виготовляли також ошатний посуд, вкритий вохристим ангобом та поліхромним декором. В орнаментації посуду використовували прокреслені геометричні композиції з трикутниками вершинами догори та зиґзаґами. Такі ж композиції виконували за допомогою відбитків мотузки (шнура), валиків, рідше — відбитків зубчастого штампу. Наявність валикової (багатоваликової) орнаментації в традиціях бабинської культури принципово відрізняє керамічний комплекс бережнівсько-маївської культури від покровської. 
Осілий характер побуту сприяв розвиткові  тваринництва з переважним розведенням великої рогатої худоби на м'ясо. Землеробство відігравало допоміжну роль. 
Розквіт гірничої справи був пов'язаний з розробкою ресурсів Бахмутської міднорудної улоговини. Утворюється Донецький гірничо-металургійний центр, репрезентований копальнями мідної руди (27 об'єктів) та селищами рудокопів поряд з ними. Видобуток руди здійснювався як відкритим способом (розноси), так і підземними розробками (шахти). Ознаки гірничої справи бронзового віку найліпше збереглися на рудопрояві Картамиш на Луганщині, де вже 6 років поспіль ведуться археологічні розкопки.
Збагачена руда з Бахмутських копалень використовувалась майстрами Лобойківського осередку металообробки.
Населення користувалося розвиненою знаковою системою. Вже виділено понад 40 видів окремих знаків, умовних та піктографічних. Більшість посудин зі знаками зосереджено на Донеччині.