Культура кулястих амфор

Бурштиновий диск із с. Івання Рівненської обл. Волинь

За доби ранньої бронзи на захід від Дніпра (на землі Волині, Галичини, Поділля, Буковини та Полісся, а також частково Київщини) поширилася культура кулястих амфор, поховання якої здійснювалися у мегалітичних (складених з великих кам'яних брил) гробницях. З розпадом спільноти Кукутені-Трипілля терени Волині та Галичини знову стали досяжними для інтенсивних північно-західних впливів, що знайшли логічне втілення в міграції носіїв культури кулястих амфор з теренів Польщі. Вони заселили не лише названі регіони, але й вийшли в районі Києва на лівий берег Дніпра. Окремі комплекси цієї культури виявлено в районі Чернігова (Гришівка) і навіть Смоленська. 
Матеріали поселення Гришівка засвідчують контакти мігрантів з  неолітичним населенням ямково-
гребінцевої кераміки. На півдні Лісостепу групи населення кулястих амфор увійшли в контакт з племенами ямної спільноти. Українські пам'ятки включено до східної групи культури кулястих амфор. З Верхньої Наддністрянщини вона поширилася на терени Молдови. Середня група кулястих амфор охоплювала землі Польщі, а західна — Північну Німеччину. Загалом же ареал цієї культури простягся від Ельби до Дніпра, поступаючись у першій половині ІІІ тис. до н.е. за площею лише ямній спільноті.
Перші згадки щодо кам'яних скринь з кулястими амфорами дійшли до нас із часів Хмельниччини, але наукове дослідження цих споруд розпочалося у другій половині ХІХ ст. польськими археологами (А. Кіркор, Г. Оссовський). Виділив культуру кулястих амфор німецький фахівець А. Гетце 1900 року. В 20-ті рр. ХХ ст. до вивчення пам'яток долучилися українські археологи (С. С. Гамченко, І. Ф. Левицький). У другій половині ХХ ст. найбільший внесок у вивчення східної групи культури кулястих амфор здійснив львівський дослідник І. К. Свєшніков, а нині їх системно вивчає Маржена Шмідт з Познані (Польща). 
Свою назву культура одержала за характерними формами посуду — кулястими амфорами з невеликими вушками на плічках. Походження цієї культури нині пов'язують з теренами Польщі, де її датують 2900—2000 рр. до н.е. Часовий діапазон східної групи обмежено серединою — другою половиною ІІІ тис. до н.е. Вона замінює локальні групи пізнього Трипілля, передуючи культурам шнурової кераміки. Культура кулястих амфор репрезентована в Україні поселеннями, похованнями у скринях, окремими знахідками. 
Із семи поселень, переважно, на Волині та Житомирщині, розкопувалось В. Коноплею та І. Свєш-
ніковим одне — в с. Межиріччя Рівненської області, розташоване на першій надзаплавній терасі правого берега р. Стир. На площі селища виявлено чотири напівземлянки овальної форми. Розміри найбільшої з них — 4,7 на 2,4 м. В її заповненні знайдено фрагменти посуду, крем'яні знаряддя праці, кістки тварин та скупчення деревного вугілля.
Значно ліпше вивчені поховальні комплекси (59 могильників), що дали левову частку наявного матеріалу. Східній групі притаманні ґрунтові поховання в кам'яних гробницях із зібганим станом небіжчика на спині чи на боку (одиночні, парні, групові), інколи небіжчиків посипали вохрою. Поруч зі скринями влаштовували офіри свій- ських тварин — бика, свині (Колодяжне, Суємці, Увисла, Довге). Кістки свині виявлено також у скринях як рештки напутньої їжі. Відомі також окремі могильні насипи та декілька поховань, виконаних за ритуалом кремації.
В матеріалах культури показовими є артефакти з кераміки, кременю, кістки та бурштину. В керамічному комплексі переважають амфори трьох типів: двовухі, з роздутою верхньою частиною корпусу, та з яйцеподібним тулубом. Амфори прикрашалися вушками, шнуровим візерунком та орнаментом у техніці "риб'ячої луски". Серед інших типів посуду — лійчасті миски, кубки, посудини з шийкою, що звужується. Амфори накривали пишно декорованими кришками. Серед кременевих виробів переважають клинцеві сокири та дрібні знаряддя на платівках. Слід згадати також короткі черешкові вістря стріл з двобічними шипами, нуклеуси, товкачі, виготовлені з високоякісного чорного та сірого волинського кре- меню. Вироби з кістки та рогу включали рогові мотики, підвіски з ікол диких тварин, але культурно визначальними були парні підковоподібні поясні пряжки з прорізами та отворами для кріплення з широким паском. Поверхня пряжок булаКулясті амфори з гробницібіля с. Суємці на Поліссі вкрита вишуканим вирізьбленим візерунком. Контроль над південним узбережжям Балтійського моря за- безпечував постачання населенню культури бурштину. В похованнях знайдено бурштинові диски та пронизки. На бурштиновому диска з Івання вирізьблено епізод епосу за участю героя-лучника. Інший бік цього ж диску прикрашено великим хрестом. Його промені розходилися від невеликого центрального отвору.  
Основу господарства населення кулястих амфор складало тваринництво м'ясо-молочного напряму — розведення свиней, великої та дрібної рогатої худоби, коней. Велика питома вага свинарства засвідчує осілий спосіб життя її носіїв. Ця обставина, а також наявність родючих ґрунтів вказують на заняття землеробством. Є також знахідки рогових мотик та зернотерок. Численні зразки кам'яних сокир передбачають  практику підсічного землеробства на вирубаних та випалених ділянках лісу.
Кам'яні скрині були сімейними склепами багаторазового використання. Основним осередком суспільства виступала мала патріархальна сім'я (5—7 осіб). Поховання чоловіків виділялися особливим пишним ритуалом — панівним розташуванням щодо інших членів сім'ї та багатшим речовим супроводом. Населення культури кулястих амфор стало одним з базових субстратів для формування культур шнурової кераміки.