Культура Отомань

Зразки глиняного посуду

В Україні поширена на Закарпатті, у верхів'ях р. Тиси, але основна кількість пам'яток — у східній Словаччині та північно-західній Румунії, де культура вивчена більш повно. В Угорщині ця культура називається культурою Фюзешабонь.
За час існування культури Отомань у Карпато-Дунайському басейні відома велика кількість укріплених поселень-городищ. Рови на них були завширшки 10 м, заввглибшки до 6 м, мали частоколи та палісади. Отже, це були справжні фортеці. Серед них і, власне городище Отомань (розкопки розпочав ще у 20-х роках минулого століття М. Рошка), за яким культура набула назви, а також городище Спишський Шверток, у Словаччині. Останнє займало вершину гори, його площа дорівнює близько 9 га, мало укріплення у вигляді двох стін, які споруджених із кам'яних плит та землі. Товщина стін 7,5 м, а їх висота сягала 4 м. Біля в'їзду на городище було зведено дві башти. У внутрішній частині, окрім жител, зосереджувалися ремісничі та ювелірні майстерні. Тут було знайдено більше двадцяти скарбів із золотими та бронзовими виробами. Зразки глиняного посуду(перший зліва — горщик-груба)
У Закарпатті укріплені поселення відомі біля м. Берегове (Мала Гора) та біля с. Дідове. Перше розташовано на висоті 148 м на схилі Карпатських гір, його площа дорівнює 0,7 га. Можливо, і тут були фортифікаційні споруди, але, на жаль, не збереглися.
У Закарпатті малі поселення відомі біля сіл Дякове та Вовчанське у долині р. Батар, правої притоки р. Тиси, та біля с. Квасово, у нижній течії р. Боржава. Дяківське займало площу 2,5 га, на ньому збереглися теллі – штучні узвишшя, які утворилися внаслідок будування жител на одному місці протягом тривалого часу. Житло культури Отомань було невеликою землянкою завбільшки лише 8,5 кв. м. З підлогою вистеленою жорствою. Знайдено 16 бронзових скроневих підвісок, які лежали поруч із кухлем. З цього ж поселення відомі кам'яні ливарні форми для лиття булавок та шил. Площа поселення біля с. Квасове — 0,8 га, тут відкриті залишки наземного житла завбільшки майже 12 кв. м.
Поховальні пам'ятки наразі відомі лише поза межами України.
Глиняна модель візкаКерамічний посуд достатньо своєрідний. Незважаючи на виготовлення без застосування гончарного кола, він має певні стандартні форми та орнаменти. Поряд із звичайними горщиками є великі та маленькі глечики з ручками, які по боках мали соскоподібні виступи, кубки з високою ручкою, миски, великі корчаги. Вони прикрашалися меанд- роподібними та хвилеподібними знаками, багаторядним зиґзаґом, заштрихованими трикутниками та лініями. Походження деяких таких орнаментів пов'язують із крито-мікенськими впливами, хоча весь посуд вироблявся на місці. На деяких поселеннях, зокрема й у Закарпатті, відомі горщики-груби.Бронзові мечі горизонту Хайдушамшон-Апа
Кам'яні вироби ще не вийшли з ужитку. Для їх виготовлення використовувався місцевий обсидіан. Поклади обсидіану, які могли розроблятися у давнину, знайдено біля с. Хмельник Іршавського р-ну.
Отоманська культура дуже багата на металеві вироби. Вони представлені численними типами прикрас, знаряддями праці та зброї, які мають широке коло аналогів у Карпато-Дунайському басейні, де належать до т. зв. горизонту Хайдушамшон-Апа, а частково й до Косідерського. Декілька скарбів бронзових знарядь знайдені й на Закарпатті. 
Високий розвиток культури та наявність великої кількості металевих речей на її пам'ятках забезпечувала наближеність до міднорудних родовищ у північній частині Східних Карпат. Не дуже далеко були також Західні Гори (Металич), де ще у давнину могла здійснюватись широка розробка не лише міді, але й золота та срібла. Це стосується й Закарпаття, де на Берегівському свинцево-цинковому родовищі відкриті давні підземні шахти. На думку Е. А. Балагурі, тут могли видобувати й золото.
Оскільки у Закарпатті не трапляються пам'ятки раннього етапу культури, можна дійти висновку, що процес її формування відбувався даля на захід на територіях Словаччини чи північно-
західної Трансільванії. Разом з іншими культурами середнього періоду бронзового віку культура Отомань забезпечила функці-
онування Карпато-Дунайського центру культурогенези, під впливом якого опинилося й населення Північно-Західного Причорномор'я. 
Під тиском центральноєвропейських культур курганних поховань та внаслідок якихось внутрішніх чинників культура Отомань зникає. Її нащадками стали племена багатьох більш пізніх культур, перш за все серед них треба назвати культури Ґава, Пілінь, у Закарпатті — Фельшесевч-Станове. Лише у північній Трансільванії вона дещо подовжує своє існування. Хронологічні рамки культури Отомань на Закарпатті охоплюють період приблизно 400—500 років, з XVII до XIV/XIII ст. до н.е., хоча верхня межа надалі має бути поглиблена.