Культура Станове

Зразки глиняного посуду

Пам'ятки цієї культури розташовані на Закарпатті, у Верхньотиському регіоні, на ріках Ботар, Сомеш, Латориця, Уж. Їх дослідження розпочали наприкінці ХІХ ст. У 30-ті роки минулого століття було відкрито могильник біля с. Станове Мукачівського р-ну, який надав назву культурі. Споріднені синхронні старожитності на території північної Трансільванії, у східній Словаччині й північно-східній Угорщині називають культурою Фельшесевч із найбільш пізньою групою Беркеш-Демечер, у Румунії — це культура Сузіу де Суз. 
Поселення відкритого типу займають 0,5 до 2 га розташовувалися на відстані 4—5 км одне від одного. Найбільш відомі знаходяться біля сіл Дякове, Заболоття, Велика Паладь, Вовчанське, Квасове та ін. На них знайдені наземні житла площею до 30 кв. м. Стіни жител були глинобитні. Деякі будівлі були трохи заглиблені у землю. За підрахунками Е. А. Балагурі, на поселенні Дякове могли жити одночасно до 200 мешканців, а на менших за розмірами — до 120. Щільність населення у межиріччі Ботаря і Тиси складала 11–13 людей на 1 кв. км. Брозовий псалій із закінченняму вигляді "гусячої лапи"
Поховальні пам'ятки (Станове, Холмці, Чопівці, Лохово) становлять ґрунтові могильники за межами поселень. Практикувався обряд спалення небіжчиків. Перепалені кістки вкладалися у посудини-урни. Після здійснення поховання місця таких могил позначалися викладеним на поверхні камінням. Трупоспалення було поширене і на інших територіях, а саме в Угорщині (могильники Беркеш, Демечер, Ніредьхаза та ін.). 
Керамічний посуд дуже близький до отоманського, але має й свої особливості. Серед основних типів: горщики, черпаки, вази, миски. Вони орнаментовані дуже складними візерунками у вигляді комбінацій меандроподібних або змієподібних фігур із косими закресленими смугами. Такі орнаменти нагадують не лише попередні, культури Отомань, але навіть трипільські, хоча з останніми збіг суто формальний. Заглиблений орнамент іноді заповнювався білою пастою. Як і в культурі  Отомань, у станівській виготовляли переносні печі у вигляді горщиків, що мали додаткову нижню частину, під якою розводився вогонь чи викладалося вугілля.
З глини виготовляли фігурки людей та тварин, які використовували в культах. Завдяки наявності місцевих покладів міді, металообробка та металургійне виробництво набуло широкого розвитку. На багатьох поселеннях знайдено кам'яні ливарні форми, зливки бронзи, ллячки. У верхньотиський регіон надходили також імпортні речі, переважно з більш західних територій. 
Бронзові речі зі скарбу Худлово (за рисунком Й. Кобаля)Місцеві майстри-ливарники забезпечували населення сокирами, кельтами, ножами, мечами, навершями списів та стріл. Потреба в них була велика, бо багаті на родовища міді та золота райони треба було боронити від навколишніх племен.
Значного розвитку досягла ювелірна справа. Виготовлялися різні типи прикрас, як-от браслети, булавки, пояси. Часто їх додатково прикрашали складними штампованими візерунками. 
Значна кількість металевих виробів походить зі скарбів. Встановлено, що вони були пов'язані з тогочасними торговельними шляхами. Ці шляхи йшли через гірські перевали, зокрема, Верецький, та з'єднували Закарпаття і Прикарпаття. Не випадково деякі типи місцевих речей трапляються і далеко на сході. Серед них, наприклад, бронзовий меч,  знайдений на Більському городищі на Полтавщині. Взагалі, такі мечі набули широкого поширення від півдня Скандинавії до Центральної Європи та далі — до територій сучасних Італії, Греції, Криту, Кіпру, Єгипту. Це вкотре демонструє роль населення Закарпаття в загальноєвропейських процесах у добу бронзи. 
Головними галузями господарства були землеробство та скотарство. У Закарпатті розроблялися також соляні родовища. Сіль була потрібна для споживання, також вона могла слугувати для тривалого зберігання продуктів. Існує думка, що сіль використовувалася в обробці по-
верхні металевих виробів.  
В Угорщині відомий скарб Цайта, до якого входили бронзові чекани-молоти та мечі. Вони були прикрашені складними візерунками, на підставі чого вважається, що такі речі були не тільки (і не стільки) зброєю, а й символами влади. Отже, цілком імовірним є те, що суспільство, яке залишило пам'ятки культури Станове, мало чітку соціальну стратифікацію. Мечі, сокири, кинджали зі складними орнаментами є і на території Закарпаття (Станове, Колодне, Мала Бігань).
Походження культури пов'язують з попередньою культурою Отомань та Вітенберг. З початку перехідного періоду від доби пізньої бронзи до раннього залізного віку на основі культури Станове відбувався процес формування культури Ґава, яку пов'язують із давнім північно-
фракійським етносом.
Культура існувала приблизно з ХІV до початку ХІІ ст. до н.е.  Деякі дослідники, враховуючи багато її спільних рис із культурою Отомань, відносять її до кінцевого, пізнього етапу останньої.