Обряд поховання
катакомбних культур

Катакомбне поховання. Наддніпрянщина

Катакомба складається з вхідної ями та влаштованої під її стінкою підземної поховальної камери у вигляді заглибленого підбою. Характерною рисою катакомбних культур є розташування поховань у полах курганів ранішого часу, зведених ямними або енеолітичними племенами. Вхідна яма, опущена зі схилу кургану, зазвичай, перетинала насип до твердого материкового ґрунту, в шарі якогоБронзові обойма та бляхи з ранньокатакомбних поховань викопувалася поховальна камера. В курганах міститься від 1—2 до 10 і більше катакомбних поховань, які розташовуються вздовж курганного кола. У камері на поховальному ложі вкладали померлих, розставляли придане, після чого лаз із боку вхідного колодязя закривали кам'яними плитами, колодами або деталями дерев'яних возів, або ж забивали глиною, а вхідну криницю заповнювали землею. Над похованням часто здійснювалося досипання кургану. Поховальний інвентар дуже різноманітний, до нього входять ліпні керамічні посудини; вироби з кременю, каменю, кістки та металу (бронза й срібло) — знаряддя праці, зброю, прикраси; різні дерев'яні вироби — посуд, футляри, деталі возів, жезли, держаки й руків'я знарядь і зброї; кістки жертовних тварин. Простежуються залишки одягу, поховального ложа та покриву — плетені рогожі, фрагменти шкіри, тканини, повсті. У більшості поховань наявна вохра і сліди ритуального вогню.

Намисто з кістяних прикрас катакомбної культурираннього періодуКістяні намиста-фетиші 

Спадкоємність традиційних культів місцевого степового населення на межі епох ранньої та середньої бронзи яскраво відображають численні знахідки кістяних молоточкоподібних шпильок-фетишів у складі намист зі специфічним набором прикрас з просвердлених ікл собаки, трубчастих пронизок з гвинтовою нарізкою та гладких намистин, виготовлених із пташиних кісток. Ці атрибути були пов'язані з культами родючості й продовження життя. У населення ямної і ранньокатакомбної культур такі набори супроводжують поховання дітей і підлітків, жінок та парні різностатеві поховання — подружніх пар. У наборі з такими прикраса- ми зустрічаються бронзові круглі слабкоопуклі бляхи та прямокутні обойми, виготовлені з тонких платівок металу. Їх поверхня вкрита пуансонним орнаментом з солярними мотивами, меандром, деревом життя. Такі бронзові культові предмети підкреслювали високий соціальний статус похованих і, можливо, були символами, що позначали належність до певного роду або племені.

Поховання донецької культуриКурильниця (донецька катакомбна культура)

Вирізняються багатством і розмаїттям приданого. Тут, як і в ранньокатакомбний період, відмічена висока концентрація металевих речей. Це — кинджали з ромбічною формою клинка, чотиригранні в перетині стрижні-"шила" різних розмірів, тесла видовжених форм, жолобчасті долота з насадом. Особ- ливо різноманітні численні прикраси. Серед них: кільцеподібні сережки, бронзові та срібні спіральні скроневі підвіски. Намиста й браслети складаються з наборів округлих біконічних, циліндрових та фігурних литих намистин, пластинчастих підвісок з рельєфним спіральним орнаментом, дрібних дископодібних медальйонів.
Серед намист зустрічаються пастові, перламутрові, янтарні, а також намиста із зубів викопних риб. Обкуттями з бронзових стрічок з пуансонним орнаментом прикрашалися ритуальні дерев'яні чаші. Кам'яний і крем'яний інвентар менш предс- тавницький, він включає тра-
Посудина (донецькакатакомбна культура)диційні для катакомбних культур предмети озброєння — вістря стріл і списів, булави. Серед знарядь праці — крем'яні скребачки, ножеподібні пластини, кам'яні розтиральники, товкачі, ковадла, відбійники, пісковикові абразивні плитки та парні бруски з подовжнім жолобком — випрямлювачі древків стріл. Кістяні вироби представлені кільцями, проколами, роговими віджимниками. У камерах зустрі чаються залишки напутньої їжі — кістки кози і вівці, рідше — бика.

Особливості інвентаря інгульських похованьКам'яна сокира-молот з поховання інгульської катакомбної культури. Миколаївська обл., с. Баратівка

В інгульських похованнях частіше, ніж в інших катакомбних культурах, зустрічаються кам'яні сокири-молоти і крем'яні наконечники стріл з глибокою виїмкою в основі. Сокири-молоти були парадною зброєю і символами влади. Вони виготовлялися з цінних порід каменю — діориту, діабазу. Ці вироби вражають витонченістю форм, ювелірною обробкою — поверхня відполірована і нерідко покрита унікальним рельєфним орнаментом. Серед інших категорій інвентаря представлені "стандартні" для катакомбних культур набори знарядь і зброї з кременю і каменю: навершя булав, Керамічна тигель-ллячка з поховання катакомбної культури. Запорізька обл., с. Мала Тернівкавідносно рідкісні крем'яні вістря списів або дротиків, кам'яні товкачі, розтиральники, підставки-ковадла, пісковикові абразиви і випрямлювачі древків стріл, кременеві скребачки, ножеподібні пластини, кістяні проколки, кільця.
Знахідки металевих предметів дуже рідкі — це невеликі ножі з листоподібним або ромбічним клинком, чотиригранні в перетині стрижні-шила, рідше — кинджали. Для прикрас характерні кільцеподібні сережки і спіральні скроневі підвіски у півтора оберти, архаїчні трубчасті пронизки. Оригінальними типами прикрас є діадеми. Вони вироблялися з тонкого, скрученого у шнур дроту зі спіральними щитками, що вінчають передню частину прикраси, або з набору трубчастих пронизок і кілець, нанизаних на шкіряну основу. Найдрібнішими металевими цвяшками й дужками проковувалися руків'я парадної зброї та клейнодів — кам'яних сокир і булав, а також овальні головки дерев'яних жезлів.

Маски-личини інгульської культуриМодельований череп з поховання інгульської катакомбної культури. Запорізька обл., с. Жовтневе

Незвичайним явищем поховального обряду інгульської культури є модельовані глиною черепи — личини. Практика об- лицьовування черепів глиною з'являється ще в Стародавній Палестині, в Ієрихоні, починаючи з VII—VI тис. до н.е., і зберігається у деяких народів східного Середземномор'я до античного часу. У багатьох народів цей звичай супроводжується муміфікацією тіла, простежується його зв'язок з культом предків. В Модельований череп з поховання інгульської катакомбної культури. Херсонська обл., с. Первомаївка епоху бронзи на території Східної Європи інгульський звичай посмертного моделювання черепа був унікальним явищем та розповсюджувався на представників еліти.
Череп або все тіло померлого заздалегідь очищалося від м'яких тканин, на багатьох черепах видно сліди посмертної трепанації в потиличній частині, внаслідок видалення мозкової тканини.
Моделювання обличчя проводилося за допомогою керамічної маси, що включала домішок вохри різних відтінків. У деяких випадках моделювалися тільки очі із опущеними повіками, очі і губи з щоками, або очі й ніс.
Найповнішим було моделювання всього лицьового відділу від середини лоба до підборіддя. За модельованими черепами спостерігаються різні морфологічні типи осіб — вони відтворювали портретну схожість померлих людей.