Покровська зрубна
культура

Бронзовий ніж покровської зрубної культури (Музей археологіїІА НАНУ, фото П. Подуфалова)

В межах України найвиразніші пам'ятки (поселення, могильники) розкопано в басейні Сіверського Дінця на Донеччині та Слобожанщині. Окремі поховання покровської зрубної культури досліджено на Запоріжжі та в Наддніпрянщині. 
Поселення відкрито на берегових терасах та підвищеннях у заплавах річок лівобережжя Сіверського Дінця. Однокамерні й заглиблені в землю житла мали каркасно-стовпову систему стін та господарчі прибудови. Житлові споруди утворювали лінію вздовж краю тераси чи підвищення. При цьому центральна частина селища мала менш щільну забудову. Кількість однокамерних жител на селищі могла сягати 10—15-ти одиниць. Найбільше з досліджених селищ (Капітанове І на Луганщині) містило понад 20 жител.
Поховання покровської зрубної культури виявлено під курганними насипами. Відзначається радіальна планіграфія поховань у контексті насипу. Небіжчиків ховали в прямокутних ямах, зібгано на лівому боці, головою на північ і в супроводі однієї-двох посудин та ножа з ромбоподібним переходом від держака до клинка. Лише інколи небіжчиків ховали в зрубах, опущених на дно ями. Серед керамічного посуду в похованнях переважали прямостінні слоїки, гостроребрі та плавно профільовані горщики. Геометричним візерунком, виконаним переважно зубчастим штампом, частіше прикрашали ребристі горщики. Знаряддя праці та зброя відливалися переважно з бронзи, відомі також кам'яні, кістяні та окремі залізні вироби. 
Шедеврами косторізного мистецтва стали деталі кінської вузди (псалії, бляхи) та клейнодів (жезли, нагайки), декоровані у витонченому карпато-мікенському орнаментальному стилі. Найбільшу колекцію таких виробів розкопано на поселенні Капітанове І. Орнаментальні мотиви наносили на поверхню кістки, рогу, золота, бронзи чи каменю за допомогою циркуля. Серед елементів декору — спіральні гачки, криволінійна свастика, біжуча спіраль тощо. Часом до орнаментальних композицій врізали окремі знаки. Покровське населення розробило оригінальну знакову систему.
Господарство базувалося на відгінному та придомному скотарстві. Відгодовували велику та дрібну рогату худобу на м'ясо. Коней та волів використовували як тяглову силу, запрягаючи їх, відповідно, до колісниць та возів. Важливе місце в господарстві відводилось металообробці. Відливали ножі зрубного типу з широкою шийкою, провушні сокири, серпи, прикраси (жолобчасті скроневі підвіски, браслети, дрібні прикраси ромбоподібної, трикутної та круглої форми). 
В суспільстві провідну роль відігравали воїни-колісничні. Певний вплив мали служителі культу (жерці, шамани). Особи, наділені владними функціями, мали відповідні клейноди (булави, жезли, нагайки). Населення покровської зрубної культури мало відносно нетривалу історію розвитку на теренах України, долучившись, разом з місцевими носіями бабинської культури, до процесу формування бережнівсько-маївської зрубної культури.