Поселення
середньодніпровської культури

Крем'яні сокири, наконечник дротика.Середньодніпровська культура

На території України нині відомо 98 поселень середньодніпровської культури. Це були довготривалі поселення, які влаштовувалися у заплавах річок на піщаних підвищеннях, на мисах борових або надзаплавних терас, а також на високих ділянках корінних берегів. Площа поселень становила від 1 до 3,5 тис. кв. метрів. Для житла зводилися наземні споруди зі стовповою основою площею від 9 до 44 кв.Посудина середньодніпровської культури метрів. Плетені з лози стіни обмазувалися глиною. Усередині жител знаходилися ями від вогнищ, або вогнища, викладені з каміння.
Біля жител облаштовувалися господарські ями. Знахідки на поселеннях представлені багатим комплексом побутових предметів, знарядь праці. Серед них: фрагменти керамічних посудин та керамічні прясельця; крем'яні та кам'яні знаряддя — скребачки, ножі, скребла, клиноподібні сокири й уламки свердлених сокир, мотики, зернотерки, відбійники, товкачі, розтиральники, риболовецькі грузила. Серед предметів озброєння — крем'яні вістря стріл, списів та дротиків. Матеріали поселень свідчать про багатий комплекс общинних виробництв: виготовлення кераміки, крем'яних, кам'яних та кістяних знарядь, обробку шкір, ткацтво і виготовлення одягу. Середньодніпровські племена, поза сумнівом, добре володіли технікою обробки дерева та широко використовували його в господарстві для будівництва жител і виготовлення різних предметів.

Кам'яна сокира середньодніпровської культуриПоховальний обряд племен середньодніпровської культури

Могильники були родовими цвинтарями з різною кількістю похованих. Курганні могильники налічували від 1—2 до 24 курганів (Долинка, Зеленки, Стретівка — в Україні; Билинець, Лунево, Ходосовичі — в Білорусії). Для поховання часто використовувалися кургани, зведеніПосудина середньодніпровської культури ямними племенами. Середньодніпровські насипи оточувалися ровами або дерев'яною огорожею. Перед здійсненням поховання на стародавній поверхні розкладалося вогнище з метою очищення місця поховання або здійснення тризни. Могильні ями овальної або прямокутної форми перекривалися дерев'яним накатом. На дні могил простежуються залишки підстилки із золи, очерету і бересту, залишки дерева, іноді трапляється червона фарба. Померлих ховали на боці, в зібганому стані, але зустрічаються й поховання на спині, у випостаному стані (в Україні — Гатне, курган 6; Долинка, курган 60). Орієнтація похованих нестійка і змінюється з часом з широтної на мериді-
ональну. У курганах Білорусії зустрічаються і поховання з кремацією, для яких характерні ті ж форми могильних споруд. Кремація проводилася на стороні, в могили зсипалися перепалені кістки, часто змішані із золою.
На середньому етапі розвитку культури з'являється обряд поховання у ґрунтових могильниках, яким властиві ті ж прикмети обряду, що і для курганних поховань. Кількість поховань у ґрунтових могильниках різна — найбільш великими з них є могильники Стрелиця (94 поховання) і Сябровичі (132 поховання) у Гомельській області Білорусії. У багатьох похованнях знаходиться супроводжуючий інвентар — зазвичай, керамічні посудини або кам'яна сокира, рідше — крем'яні або кам'яні знаряддя праці і зброя, дуже рідко зустрічаються металеві предмети, а також янтарні підвіски.