Сабатинівська культура

Поселення сабатинівської культури у басейні Південного Бугу

Поширена на Запоріжжі, в Північному Причорномор'ї, Таврії. На північному заході межує з культурою Ноуа, а в Нижньому Подунав'ї — з культурою Кослоджень, утворюючи разом із ними єдину культурно-історичну спільність (її називають "Ноуа-Сабатинівка-Кослоджень"). На сході та північному сході тривалий час контактувала зі зрубною культурою.Кам'яні будівлі на поселеннісабатинівської культури
Пам'ятки почали вивчатися ще у 20—30-х роках минулого століття. Вони спочатку розглядалися в межах "кіммерійської культури", а потім були залучені до пізнього етапу зрубної. Лише у 60-ті роки було піднято питання про необхідність виділення окремої культури, яка, за назвою дослідженого на той час поселення біля с. Сабатинівка, у Кіровоградській обл., отримала своє найменування. 
Люди жили на низьких берегах і в заплавах річок, на схилах балок, лиманів, біля прісноводних озер, але є також поселення та короткочасові стоянки у безводному степу. Їх площа від 0,1—3,5 до 6—10 га. 
У степовому Подністров'ї, Побужжі, Нижньому Подніпров'ї житла будувались з каменю, який слугував за фундамент стін наземних або злегка заглиблених жител. У прикордонних з лісостепом районах є землянки. На деяких поселеннях встановлене вуличне розміщення будівель.
Проблему виділення сабатинівських поховань ще остаточного не розв'язано. Ймовірно, вони можуть бути серед безінвентарних поховань у курганах або у ґрунтових могильниках на поселеннях чи поруч із ними. Чи не єдиним безумовно сабатинівським у Північно-Західному Причорномор'ї вважається поховання з трупоспаленням під курганом № 3 біля с. Борисівка, завдяки знахідкам тут горщиків із наліпними валиками, кинджала та дерев'яного предмета з бронзовими скріпами, який деякі дослідники вважають щитом.
Посуд — звичайні горщики та банки, черпаки з однією чи двома ручками, великі казаноподібні посудини. Для більшості з них характерна ретельна обробка поверхонь загладжуванням чи лощенням. В орнаментації переважають наліпні валики, різного вигляду наліпи, пальцеві вдавлення, трапляються канелюри (широкі, жолобкоподібні у перетені, горизонтальні, косі чи вертикальні лінії).
Серед кам'яних виробів переважають абразивні інструменти у вигляді різної форми плиток, кулясті та підкубоподібної форми знаряддя поліфункціонального призначення, товкачі або скіпетри. 
Більшість знарядь із кістки та рогу пов'язані з обробкою шкір. Це — лощила-розминачі та інструменти з щелеп і ребер тварин для обробки вовни, знаряддя із зубцюватим краєм на лопатках крупної рогатої худоби, т. зв. "ковзани". На поселеннях, що розташовані на берегах річок, зустрічаються поворотні гарпуни. 
Населення культури було добре обізнане в металовиробництві. Його ознаками є численні знахідки ливарних форм та речей, які відносять до т. зв. інгуло-красномаяцького осередку металообробки. Особливе значення для остаточного ототожнення цього осередку саме із сабатинівською культурою мала знахідка ливарних форм на Новокиївському поселенні.
Серед найбільш типових сабатинівських металевих знарядь — різні типи кельтів, серпів, ножі з листоподібним клинком і кільцевим упором, кинджали з листоподібним клинком із суцільнометалевим або комбінованим руків'ям, вістря списів. 
Господарство базувалося на землеробстві та скотарстві. 
Комплекс господарчих ям (льохів)на поселенні НовокиївкаДоказом існування землеробства є, зокрема, сліди загладжування поверхонь посуду соломою, відбитки зернівок і насіння різних видів пшениці, ячменю, проса, гороху тощо. Є знахідки печей з горілими залишками зерен ячменю та спеціальними ділянками для обмолоту зерна.
У домашньому стаді переважала велика рогата худоба, зокрема, наявні кістки вола; на другому місці — дрібна рогата худоба та кінь, є кістки домашньої свині та собак. Непрямим доказом високої продуктивності тваринництва є дуже слабкий розвиток полювання. 
Визначальними факторами формування культури були глибокі історичні, економічні й культурні зв'язки населення Північного Причорномор'я з Карпато-Подунав'ям, Балканами і навіть районом Егеїди. Один із місцевих компонентів складання культури представлено культурою багатоваликової кераміки.
Населення сабатинівської культури могло бути або дуже близьким до прафракійського етносу, або становило ланку етнічного розвитку, яка поєднувала прафракійські та іранські риси. Реальна назва цих племен не відома через відсутність письмових джерел.
Хронологічний діапазон існування охоплює XIV —  початок XII ст. до н.е. Зникнення культури відбувалося через кризу комплексного господарства з великою вагою землеробства у степовій зоні, до якого призвела значна аридизація клімату. 
На сабатинівській території приблизно з XII ст. до н.е. фіксуються спільні елементи карпато-дунайської та східної зони валикової кераміки (Поволжя, Південний Урал, Центральний та Північний Казахстан). Їх поєднання забезпечило формування у Північному Причорномор'ї білозерської культури.
Існує думка, що якась частина сабатинівського населення наприкінці XIII — на початку XII ст. до н.е. взяла участь у навалі "народів моря" на Східне Середземномор'я. Але ця гіпотеза потребує ще додаткового обґрунтування.

Бронзовий казанЯгорлицький казан

Цей казан знайдено у 1973 р. на березі Ягорлицької затоки Чорного моря, на піщаній дюні. Його зроблено з трьох частин, які відлиті з бронзи у спеціальних ливарних формах. Зверху з обох боків є круглі ручки, а знизу — циліндроподібний піддон. Висота (разом із піддоном) — 45,5 см, діаметр верху — 50,8 см. Ця знахідка розширила серію бронзових казанів, знайдених у різні часи в Північному Причорномор'ї. Її аналіз дозволив О. І. Тереножкіну дійти висновку, що литі казани існували ще за часів пізнього бронзового віку і виготовлялися носіями сабатинівської культури. Згодом це знайшло підтвердження через знахідку глиняної посудини, подібної саме до цього казана, на сабатинівському поселенні біля с. Новокиївка.Казаноподібна глиняна посудина (поселення Новокиївка)

Золота чаша з Крижовліна

Знайдена у 70-ті роки минулого століття біля с. Крижовлін Балтського р-ну Одеської обл. Має дві високі дужки, які знизу приклепані до корпусу. Загальна висота чаші — 11 см, найбільший діаметр тулуба — 17 см. Глиняні прототипи добре відомі на пам'ятках культури Ноуа та сабатинівської. Водночас, чаша має певні паралелі на Балканах та у Дунайському басейні.

Фігурка свині“Обряд залишання житла”

На деяких сабатинівських поселеннях група жител та побутових споруд утворювали окремі садиби. Їх залишки знаходять під невисокими курганоподібними узвишшями (їх називають "зольниками"). Вивчення особливостей зосередження у них знахідок та їхнього характеру вказує на те, що вони містять сліди ритуалів, пов'язаних із сакралізацією жител. Останні, після завершення функціонування, розбирали, окремі деталі їхніх стін і дахів скидали в порожні господарчі ями, спеціально розбивали посуд, іноді здійснювали поховання людей або частин їхнього тіла. Цей обряд (він може бутиДослідження господарчих ям, поселення Новокиївка. Таврія названий "обряд залишання житла") вимагав певних маніпуляцій з невеликими глиняними статуетками. Серед них відомі фігурки коней, ведмедів, свиней з численними сосками (свиноматок), птахів, черепах, антропоморфні зображення. Є своєрідні моделі "коржів", які подекуди мають у центрі наскрізний отвір чи невеликі вдавлення, нагадуючи сучасні бублики та ватрушки. Усі вони розкладалися суто у визначених місцях, найчастіше біля вогнищ чи на черені глинобитних печей та були приношенням духам предків і стихійним силам природи. Ймовірно, за допомогою такого обряду мешканці житла прагнули одержати згоду духів предків на залишання його на спорудження нового житла в іншому місці. Загалом, така пластика відображає складні міфологічні уявлення носіїв сабатинівської культури. Ці уявлення мають найближчі паралелі на південному сході Європи, де появу антропо- і зооморфних фігурок тим чи іншим чином зумовлювали впливами з передньоазійського та балканського осередків землеробства.

Кам'яна ливарна формадял виготовлення двохвушкового кельтаЗнахідки ливарних форм та речей

Матеріальною основою для виробництва слугувала наявність місцевого тальку, першокласної сировини для виготовлення ливарних форм. В них могли робити відливки значну кількість знарядь (за сучасними експериментальними даними, близько ста в одній формі). Самі ливарні форми використовувалися неодноразово: спочатку в них відливали великі мечі чи кинджали, потім старі форми розрізали і вирізалина них нові форми для виготовлення дрібніших речей. Тривалий час вважалося, що більша частина сировини й металу потрапляла у Північне Причорномор'я із Трансільванії, але нові розкопки у Бахмутській котловині на Донбасі показують, що метал міг потрапляти сюди і від східних сусідів, племен зрубної культури.