Епоха пошуків і
відкриттів


 Королеве I. Листоподібнінаконечники з комплексу VaСередньопалеолітичні пам'ятки датуються періодом 300-30 тис. років тому. У технологічному відношенні кам'яні індустрії цього часу характеризуються розвиненими прийомами розщеплення нуклеусів з метою отримання заготовок-сколів. Найістотнішою особливістю середньопалеолітичних технологій обробки каменю є те, що вони стають прогнозованими. Формальною вказівкою на приналежність індустрії до середнього палеоліту може служити широке використання левалуазьких технологій. У середньопалеолітичний час широко застосовуються технології виробництва двобічно-оббитих знарядь. Їх виготовляли як з окремостей сировини, так і зі сколів. У морфологічному плані середньопалеолітичні індустрії характеризуються стійкою розмаїтістю стандартизованих виробів на сколах і двобічних заготовках, у першу чергу, великим числом різних типів ножів, скребел і гостроконечників. Рубила більш характерні для ранніх середньопалеолітичних комплексів. На Закарпатті відомо близько 40 середньопалеолітичних місцезнаходжень, з яких розкопано лише частину. До найцікавіших слід віднести вже згадуване Королеве І, але цього разу — більш пізні його матеріали. Цілий "кущ" місцезнаходжень виявлено біля сіл Рокосове та Малий Раковець. Середньопалеолітичні стоянки у цій місцевості влаштовували на зручних галявинах поблизу потічків та джерел, часто пов'язаних із кратерами давніх вулканів, дія яких припинилася кілька мільйонів років тому. Окрім стратифікованих пам'яток, культурні горизонти яких надають, поряд з археологічними, і важливі природничі дані, у зазначених регіонах значною кількістю представлені й місцезнаходження з нечисленними або й окремими знахідками. Цінність таких місцезнаходжень менша, але їх урахування дає можливість не тільки закрити "білі плями" і скласти повніше уявлення про інтенсивність заселення того чи іншого регіону, але й дізнатися, які типи індустрій переважали в даному регіоніРокосове. Левалуазькийнуклеус з місцевого обсидіану.На території України на сьогодні відомо близько 350 середньопалеолітичних стоянок, місцезнаходжень або пунктів знахідок окремих кам'яних виробів. Їхня наукова цінність не рівноцінна і залежить від цілості культурного шару, чіткості стратиграфії, наявності фауністичних решток та інших складових, які можна використати для відносного й абсолютного датування. Стратифіковані пам'ятки з багатими крем'яними, фауністичними, а подекуди й антропологічними залишками найчисленніші у Таврії, на Поділлі, Буковині. Меншою мірою були освоєні неандертальцями Полісся, Запоріжжя, Донеччина, і зовсім поодинокі пам'ятки середньопалеолітичного часу у Причорномор'ї та Наддніпрянщині. Вид на Житомирську стоянкуСередньопалеолітичні місцезнаходження Полісся порівняно нечисленні і, здебільшого, малоінформативні. Причиною такого стану речей є те, що територія Полісся під час зледенінь раз у раз опинялася в перигляціальній зоні тундри, а під час дніпровського (риського) зледеніння взагалі була перекрита потужним крижаним панциром. Природні катаклізми обумовили погану цілість відомих у регіоні місцезнаходжень. Стоянки, як правило, зруйновані, їхні матеріали перевідкладені, кам'яні вироби пошкоджені, а рештки фауни взагалі не збереглися. Найважливішими середньопалеолітичними пам'ятками даного регіону є Житомирська стоянка, Рихта, Жорнів і Точильниця. Житомирська стоянка. НаконечникиЗа щільністю патини матеріал Житомирської стоянки розподілився на три комплекси: ранній середньопалеолітичний і два мустьєрські. Усі три комплекси гомогенні, належать до мікокського типу індустрій. Архаїчний комплекс Житомирської стоянки містить рубила, скребла, дископодібні нуклеуси. В мустьерських комплексах рубила одиничні, натомість наявні наконечники, багато ножів, скребел, різчиків, з'являються поодинокі пізньопалеолітичні знаряддя — скребки та тесла. У технології до дископодібних нуклеусів додалися левалуазькі й протопризматичні.