Від Homo
neanderthalensis до Homo sapiens

Homo neanderthalensis співіснував на території Україниз Homo sapiens щонайменше 10 тисяч років!

У первісній історії є період, довкола якого особливо вирують наукові пристрасті. Це період переходу від середнього до верхнього палеоліту. Винятковий інтерес до нього зумовлений тим, що відтоді починається історія виду Homo sapiens на теренах Європи.
У поясненні процесів, що відбувалися в Європі десь після 45—40 тис. років тому, тісно переплелися археологічні й антропологічні аргументи. Тривалий час вважалося доведеним, що верхній палеоліт на території України є результатом поступального розвитку й ускладнення попередніх — пізньомустьєрських культурних традицій. Не вбачали особливих проблем і в тому, що на переході до верхнього палеоліту змінився фізичний вигляд самої людини: вважалося, що неандертальці біологічно трансформувалися в сучасних людей. Проте, концепція автохтонного, місцевого походження верхнього палеоліту на території України і досі не знайшла переконливого археологічного підтвердження. Що ж до антропологів, то така думка більш-менш сприймалася ними, коли вважалося, що неандертальців і сучасних людей розділяє якийсь істотний проміжок часу, принаймні кілька тисячоліть. Але останнім часом з'ясувалося, що насправді ці два види — співіснували. З погляду біології, раптове прискорення еволюції неандертальців на найпізнішому етапі їхнього існування та їхнє блискавичне перетворення в людей сучасного фізичного вигляду пояснити не те що важко, а просто неможливо.
Отже, імовірнішою виглядає теза про немісцеві, позаєвропейські витоки верхньопалеолітичної культури. Це припущення, що тривалий час не сприймалося вітчизняною наукою, на разі стає все більш прийнятним. На його користь свідчать і вищезгадані генетичні дослідження, результати яких схиляють до думки, що масова міграція людей сучасного типу на територію Європи мала місце 40—35 тис. років тому. Таким чином, поява верхнього палеоліту в Україні пов'язується сьогодні з переселенням сюди людей сучасного фізичного вигляду, які принесли з собою нові традиції, технології і культуру. 
Залишаються достеменно невідомими як сам хід процесу заміни європейських аборигенів новим, прийшлим населенням, так і обставини зникнення останніх представників Homo neanderthalensis. Існуюче пояснення цього зникнення самознищенням, до якого, нібито, призвели сутички в самих неандертальських колективах внаслідок притаманних Homo neanderthalensis збудливості й агресивності, пов'язаної з нерозвиненістю у них гальмівних центрів, виглядає надто спрощеним. Логічно виникає запитання: якщо збудливість і агресивність була закладена в неандертальцях антропологічно, чому ж тоді ця популяція не "самознищилася" в зародку, а проіснувала сотні тисяч років? І чому, нарешті, "самознищення" сталося саме тоді, коли в Європі з'являється новий антропологічний тип населення?Homo sapiens принесли в Європу нові традиції, технології і культуру
Як бачимо, питання не таке просте, щоб знайти на нього однозначну відповідь. Але й делікатно обходити можливий варіант поступового нищення "вінцем природи" неандертальського населення — не варто.
Не слід відкидати й гіпотези, за якими виникає гібридне населення і змішана матеріальна культура — з елементів прийшлих культурних традицій та традицій місцевих. Археологія дає достатньо фактів симбіотичних кам'яних індустрій, в яких поєднуються елементи середньопалеолітичних і верхньопалеолітичних технологій. 
Швидше за все, у різних місцевостях стосунки між місцевим і прийшлим населенням мали різний характер. Наприклад, останні неандертальські поселення Криму датуються часом 28—25 тис. років тому. Якщо взяти до уваги, що заселення Східної Європи кроманьйонцями почалося 40—35 тис. років тому, то виходить, що співіснування двох людських популяцій у цьому куточку України тривало щонайменше 10 тис. років. Не виключено, що щільно заселений неандертальським населенням Крим кроманьйонці спочатку змушені були обійти, розселившись на інших територіях. Півострів, таким чином, тривалий час залишався своєрідним неандертальським рефугіумом — заповідником, тоді як більшу частину Європи вже вкрили поселення з верхньопалеолітичною матеріальною культурою кроманьйонців. Подібний до Криму ареал з найбільш пізніми неандертальськими стоянками відомий також на крайньому сході Європи — в Португалії.