«Князь Кий захищає
фортецю Києвець на Дунаї. 487 рік», художник
Артур Орльонов, частина 3

23.jpg      На стінах міста-фортеці поряд із антськими воїнами мож на побачити солдатів з регулярної імперської армії. Вони вирізняються обладунками та озброєнням. 26.jpg

В центрі на стіні воїн у металевому шоломі, захищений великим круглим щитом, який приготувався метнути у ворога дротик. На тіло одягнуто сорочку з вишивкою, зверху плащ. За комплектом зброєння він належить до підрозділу легкої піхоти, адже у нього відсутній обладунок, який би за хищав корпус, і він має відповідне озброєння. Легка піхота у візантійському війську мала на озброєнні луки, пращі та дротики. Ці вояки під час битви мали першими атакувати ворожі лави, вражаючи їх з певної дистанції.
    Цей воїн має аж три дротики, один з них він готовий метнути, два інших — в руці, яка прикрита щитом. Подібна метальна зброя здатна була вразити супротивника, навіть одягненого у панцир чи кольчугу. Єдиним надійним захистом міг бути достатньо міцний щит, однак і його можна було вивести з ладу у випадку, кол и у ньому застрягало одразу кілька дротиків. Судячи з одягу, зброї та шолома, цей воїн може походити з числа готських найманців на службі Імперії. Шолом вояка складається з чотирьох пластин, приклепаних до металевого каркасу. Власне, часом металевим робили лише каркас із смуг шириною 2–4 см, сегменти могли виготовляти і з шкіри тварин.
    Обличчя захищене нащічниками. Можна побачити підкладку (з шкіри або тканини), прикріплену до металевих пластин. Зав’язані нащічники під підборіддям. Подібний шолом забезпечував як захист, так і добрий огляд на полі бою, тому його охоче використовували як лучники, так і важко озброєні кіннотники. Шолом увінчаний пофарбованим у червоний колір султаном із кінського волосся. Ця досить яскрава прикраса давала змогу командирам чітко вирізняти своїх бійців на полі бою.
     Цей тип шолома потрапив до Європи зі Сходу, де його використовували різні народи — алани, перси. Однак він виявився настільки вдалим, що прижився серед європейців — починаючи від готів і закінчуючи римлянами. З найдавніших найбільше збереглося розкішно прикрашених, в тому числі сріблом і золотом зразків, тому деякі фахівці вважають: цей вид обладунків спочатку використовувала переважно військова знать. Каркасні шоломи у різних модифікаціях були популярні і у більш пізні часи — впродовж кількох століть. Воїн захищений щитом. Такі щити виготовляли з дерева, із зовнішнього боку вкривали шкірою, в цент рі — залізний умбон. 29.jpgУ візантійській армії було прийнято фарбувати поверхню щитів у різний колір та зображувати на щитах емблеми, за якими можна було розрізняти окремі підрозділи. Була поширена так ож християнська символіка. На цьому щиті червоною фарбою зображено перехрещені літери грецького алфавіту — Х та Р. Це — монограма  імені Ісуса Христа — «хризма», або «хрисмон». 27.jpgЗа легендою, римський військовий штандарт — лабарум, увінчаний подібною монограмою із написом золотом на червоному полотнищі латиною «Hoc vince» («цим перемагай») був явлений імператору Костянтину Великому 312 року напередодні вирішальної битви.   З того часу ця монограма впродовж кількох століть прикрашала також обладунки та одяг військових у Східній Римській імперії. Зображення лабарума, увінчаного монограмою, а також саму монограму можна побачити на римських монетах тих часів.
    Це не лише певна символіка, але водночас — і певний магічний захист. Ромейські вояки разом з антами також беруть участь у контратаці, яку очолює їх командир. Його можна побачити на коні, за спинами воїнів у проломі, біля воріт. Він йде в бій з високо піднятим мечем, закликаючи до бою своїх воїнів. На ньому одягнена кольчуга, поруч — кілька його підлеглих у металевих шоломах, озброєні мечами та списами.
    Нащадки тих самих гунів, які колись прий шли з послами до батьківського града на Дніпрі, тепер взяли в облогу і намагаються захопити Києвець на Дунаї. Ми бачимо як давніх знайомих з тих часів, так і нові персонажі — адже минуло понад 30 років.
 

31.jpg   У правій частині картини на перед ньому плані бачимо групу атакуючих вершників-кочовиків. Судячи з одягу та споряд ження, зачісок, у цьому загоні є воїни з різних племен. 33.jpgСеред них можна побачити гунів у шапках, підбитих хутром, є кілька важко озброєних аланських вершників. У правому куті на задньому плані можна побачити вершника-прапороносця із драконом на древку — подібні значки свого часу використовували алани. Довгий хвіст, прикріплений до металевої голови, виготовлено з тканини. Ця деталь давала змогу визначити напрям вітру, що було важливим для стрільців з лука.   

   Отож подібне знамено мало не лише символічне, але й утилітарне призначення. З вигляду вершників можна зрозуміти, що колись грізна для ромеїв армія нападників відчуває нестачу у зброї та обладунках. І це не дивно. Адже після розпаду дер жави Аттіли для його народу настали важкі часи. Римляни не лише припинили виплату данини. На додачу вони не дозволяли купцям та ремісникам продавати варварам зброю та військове спорядження. 

           34.jpg                  35.jpg     36.jpg 38.jpg39.jpg40.jpg

   Так, едиктом імператора Маркіана бул о заборонено постачати потенцій ним ворогам луки, стріли, списи, навіть «стратегічні» матеріали, що їх можна було використати для виготовлення зброї — приміром, залізо, бронзу та шкіру. Навіть звичайну прикордонну торгівлю було з часом згорнуто. Отож степовому воїнству доводилося здебільшого вдовольнятися старою зброєю та тим, що можна було захопити в бою.  Навіть нову тканину для одягу виміняти чи придбати стало проблемою — деякі кочовики, зображені на полотні, мають досить обдертий вигляд. 

                                                                   46.jpg 47.jpg 48.jpg


Не дивно, що атакуючі гуни переважно не захищені обладунками та шоломами — їх мають лише троє воїнів. Це або трофейні шоломи, захоплені у ромеїв або їх союзників, або батьківські та дідівські, виготовлені з довгих металевих платівок, скріплених між собою шкіряними шнурками. Подібний шолом було виявлено у одному з гунських поховань, розкопаних у Криму поблизу м. Керч. Захисні обладунки, які можна побачити на гунах, також виготовлено з залізних пластин, скріплених подібним чином. У більшості воїнів традиційна зброя кочовиків — луки, списи, в рукопашній сутич ці деякі користуються не мечами, а лише ножем. Гунський лук — грізна зброя. Він хоч і невеликий за розмірами, проте достатньо потужний. Його виготовляли з дерев’яних деталей кістяних пластин, які складали і проклеювали у кілька шарів.     Це була досконала конструкція, бойові якості якої оцінили як союзники, так і супротивники гунів. Потужні та далекобійні луки вважалися цінною військовою здобиччю. Римський полководець Аецій, переможець у битві на Каталаунських полях, запровадив гунський лук на озброєння імперської армії, також користувалисяним готи і слов’яни. Залишки гунських луків — виготовлені з кістки пластини — було знайдено у похованнях і тепер їх можна побачити в експозиції музеїв Європи. 

                                                                                       42.jpg43.jpg44.jpg
    Стріли, оснащені трилопатевими залізними вістрями та випущені з подібного лука могли вразити супротивника, захищеного обладунками, пробити шолом. На передньому плані у правій частині картини бачимо гунського лучника, який прицілився і от-от випустить стрілу майже впритул. У лівій частині бачимо загиблого гуна, у якого в сагайдаку лишилося лише дві стріли — решту він встиг випустити у ворогів. Частина з них застрягла у щитах антів, але деякі, схоже, вразили ціль. Невідомо, чим закінчиться цього разу бій.

   Можливо, захисники фортеці відіб’ються, однак у ворогів ще чимало сил і не виключено, що вони рано чи пізно знову спробують випробувати на міцність мури старої фортеці та мужність її гарнізону. І одного дня доведеться князю Кию приймати нелегке рішення і повертатися з далекого Дунаю у рідний край, на Дніпро. Повертатися з Києвця до Києва.


Джерело: ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В КАРТИНАХ. КАРТИНА "КНЯЗЬ КИЙ ЗАХИЩАЄ ФОРТЕЦЮ КИЄВЕЦЬ НА ДУНАЇ. 487 РІК". - К.: Кріон, 2011. - 20 с.

http://www.history-ua.org/historyimages/?id=5003

Придбати книгу Ви можете за телефоном:

044 581 04 68

krion.kiev@mail.ru