Битва під Кумейками

Панцирна корогва. Художник Ю. КоссакВирішальна битва між повсталими козаками та кинутими на придушення виступу коронними військами відбулася на початку грудня 1637 р. в околицях села Кумейки поблизу м. Канева, де польний гетьман Потоцький вишикував шеститисячне регулярне військо та реєстрові полки, які не перейшли на бік повсталих. Павлюк також привів під Кумейки немале, поділене на полки та сотні, військо. Переважна більшість вояків, щоправда, була погано озброєна. Але, як зауважував Миколай Потоцький, повстанці йшли назустріч ворогу "дуже сміливо і сердито". Зважаючи на програшність позицій, погане озброєння та відсутність вагомої кількісної переваги, яка могла б нівелювати попередні вади, смілива атака Павлюком коронних і реєстрових військ, вчинена 6 грудня 1637 р. справляла враження шаленства приречених. Але тим не менше, за словами все того ж Потоцького, "холопство було таке уперте й заповзяте, що ніхто з них не хотів миру кричати, навпаки, тільки кричали, щоб одному на одному вмирати — і так дійсно виходило". Навіть бувалі коронні жовніри, що бачили у своєму житті не одну виснажливу і безкомпромісну січу, і ті дивувались запеклості Кумейківської битви — "ніколи не бували в такому тривалому і сильному вогні та не бачили такої кількості трупів в одному місці". Бій тривав до пізньої ночі. По ньому на полі битви полягло понад шість тисяч вояків, зодягнутих у козацьке вбрання. Хто з них воював на боці короля і Речі Посполитої, а хто на супротивному — з'ясувати не вдалось навіть комісії, що трохи згодом була призначена Потоцьким для впорядкування козацького реєстру.