Кий, Щек, Хорив і
Либідь засновують місто Київ. 482 рік, частина 1

«…Коли ж поляни жили особно i володiли родами своїми,— бо й до сих братiв iснували поляни i жили кожен iз родом своїм на своїх мiсцях, володiючи кожен родом своїм,— то було три брати: одному iм’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, i сестра їх — Либiдь. I сидiв Кий на горi, де нинi узвiз Боричiв, а Щек сидiв на горi, яка нинi зветься Щековицею, а Хорив — на третiй горi, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок, на честь брата їх найстаршого назвали його Киевом. I був довкола города лiс i бiр великий, i ловили вони звiрину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими i називалися полянами. Од них ото i поляни в Киевi й до сьогоднi…»
Літопис руський.

Кий, Щек, Хорив і Либідь засновують місто Київ.

   Ось як розповідає про заснування міста Києва літопис. Зрозуміло, що переказ цей було записано через багато років після того, як сталася сама подія. Минули століття, і нині вчені сперечаються про те, коли і в якому самому місці «зробили городок», названий на честь Кия. Називали і називають різні дати – одна з них, 482 рік від Різдва Христового, була вирахована кілька десятиліть тому. За ту тисячу років, що минула із моменту запису давніх оповідей, вони обросли новими легендами та міркуваннями поважних істориків про те, «як там воно було насправді». Численні шукачі коренів історії Києва обирали саме той переказ, який був кожному до вподоби. Так само різними були думки відносно того, коли сталися ці події – називали і 430 рік, і 450-й, і більш пізні часи.

Фрагмент літопису із повідомленням про заснування Києва   Не менш різноманітні припущення висловлено, до якого ж саме роду-племені могли належати Кий, Щек і Хорив. Одні вважали їх за представників кочових народів – сарматів, гунів, аварів, інші – войовничими готами, більшість висловлювалася за те, що були брати слов’янського роду. Найдивовижнішою можна вважати ту обставину, що чи не кожен із них, як виявилося згодом, мав певну рацію.Звичайно, першим поселенням та навіть градам на вершинах окремих гір було далеко до княжого Києва часів Володимира чи Ярослава, не кажучи про Цесаргород.

   Хоча, зауважимо, що переказуючи легенду, літописець і не писав, що три брати і сестра виступили засновниками міста. Він пише саме про будівництво укріпленого «граду», тобто фортеці. Інша справа, що в тому самому літописі слово «град» вживається – і не раз – як синонім слова «місто».
   Кожне місто має свій початок, а він далеко не завжди є таким показним, як подальша доля. Археологічні знахідки свідчать, що київські пагорби були заселені у багатьох місцях не те що за декілька століть – за тисячоліття до появи тут Кия та його рідні. Є тут знахідки і першого, і четвертого століть по Різдву Христовому.

   Це фрагменти посуду, монети, інші речі. Мешканці давніх селищ не стояли осторонь давніх торгових шляхів, брали участь у війнах, мандрували у далекі, часом Бронзовий світильник IV ст., знайдений на території Києвадосить далекі краї на береги Чорного та Середземного морів – і, можливо, прий мали гостей з далеких країв. Згадаймо лише легенду про мандри Апостола Андрія Первозванного. Як би там не було, а потрапляли сюди монети, карбовані у далеких містах, зроблений там посуд – разом із вином, яке у нього розливали.
   Отож вибір місця для заснування нового града Києм не слід вважати випадковим: давні правителі вміли обирати важливі, стратегічні місця для своїх столиць. Тепер, як ніколи, дослідники переконані: переказ про Кия та його братів і сестру – це не просто романтична легенда, а цілком реальна сторінка історії. Однак і вони мають про що дискутувати. Сперечаються вчені багато про що: і про те, на якому саме пагорбі стояв «град Кия», і про те, до якого ж саме «цесаря» (тобто візантійського імператора) він навідувався, і ще багато про що.
   Як саме вчені виводили, що Києву саме 1500 років? Важливим для подібного датування виявилося те місце в літописі, яке повідомляє про те, що Кий ходив до Царгорода-Константинополя і був прийнятий самим «царем» (тобто імператором). Методику датування розробив академік Б. О. Рибаков. Він визначив, що оповідь про Кия має датуватися ще по появи на Дунаї кочовиків-булгар та боротьби слов’ян із іншими кочовиками, аварами.    Ці події, про які відомо з інших писемних джерел, насамперед візантійських, сталися напередодні та після 600 року. Так епоха князя Кия одразу була відсунута на 1400 років вглиб віків.

Золота монета імператора Анастасія, V ст.    По тому академік припустив, що слов’янський князь мав справи з верховним правителем Візантії не раніше часів Юстиніана І, який прославився боротьбою за відродження величі і відновлення кордонів імперії між 527–565 роками. Сталося так, що 540 року склавіни та анти, які до того спільно атакували кордони імперії, пересварилися між собою, а цим скористався імператор. Він запропонував антам оселитися на території Візантії і отримати у володіння покинуту фортецю Турріс. Саме з метою пересварити слов’ян, як вважав Б. О. Рибаков, Юстиніан І «був змушений» прийняти у Константинополі «з великими почестями полянського князя Кия». Чому саме «полянського» а не антського? А тому, що літописець сказав про Кия та його рідню – «од них ото є поляни…». Розкопки давнього жертовника на Старокиївській горі. Малюнок В. Хвойки, початок ХХ ст.

   В якості «речового доказу» було згадано про візантійські монети часів Анастасія (498–519 рр.) та Юстиніана І, знай дені свого часу на території Києва. А це вже, на думку деяких дослідників, привід говорити про «встановлення торгових відносин Полянського князівства з Візантійською імперією», так виникає підстава «із впевненістю стверджувати, що діяльність князя Кия і побудова київського дитинця припадають переважно на час правління Юстиніана І». Тут пригадали про повідомлення візантійського історика Прокопія Кесарійського про візит слов’янського вождя (ім’я якого, щоправда, згадане не було) на третьому році правління Юстиніа на. Якщо це був саме Кий, то історична зустріч у Цесаргороді – Конст антинополі могла відбутися 529 або 530 року.

Срібна антропо-морфна фібула – застібка для плаща, знайдена у Києві, на вул. Малій Жито-мирській, VIІ–VIII ст.   Однак вторгнення слов’ян за Дунай розпочалися ще до початку правління Юстиніана, принаймні за часів імператора Анастасія. А славний князь Кий потребував, на думку вчених, певного часу, аби утвердитися у володіннях над Дніпром ще до того, як вирушити на Дунай, плюс на заснування нового міста, Києвця, на участь у походах на землі Візантії теж був потрібен час. Отож заснування «граду» цілком можна перенести на якийсь час і від правління Юстиніана І і навіть… Анастасія. Адже на території історичного ядра Києва є знахідки кераміки, яку можна датувати другою половиною V ст.

   Так вдалося наблизитися до дати – 482 року і встановити, що життя міста Києва «почалося близько 1500 років тому». Дату супроводжували певні застереження – стосовно того, що місто народилося не за день і навіть не за рік, що воно могл о вирости різними шляхами, в тому числі на місці давнішого святилища – а його рештки якраз і було знайдено під час розкопок В. Хвойки на Старокиївській горі. Його реконструкцію нині можна побачити праворуч від входу до будівлі Національного музею історії України. Це складене з брил каменю підвищення із чотирма виступами, орієнтованими за сторонами світу. Поруч було знайдено фрагменти перепалених кісток тварин, попіл – вірогідно, сліди давніх жертвопринесень. Київ, сучасний вид на Замкову гору – місце розташування одного з поселень давніх слов'ян, сліди якого виявлено під час археологічних розкопок

   Поступово мали «нарос тати» інші функції міста – економічна – як торговельного та ремісничого центру, збирання данини. Ну, і звичайно, управлінська функція – осередок перебування князя, який керував усіма справами. Подібне князівство могло охоплювати територію розселення полян у Середньому Подніпров’ї. Ті ж археологічні дослідження дали багатий матеріал для реконструкції повсякденного життя, побуту і навіть деяких звичаїв давніх мешканців селищ над Дніпром – саме ці знахідки, результати їх наукового вивчення дали багатий матеріал для створення цього художнього полотна.

    Є чимало картин, на яких зображено давні слов’янські гради, усі із дерев’яними стінами-заборолами та баштами на високих земляних валах, оточені глибокими ровами, які промовляють своїм виглядом та розмірами про могутність давніх володарів. Однак «за кадром», як правило, лишається те, що передувало спорудженню цих твердинь. От чому було вирішено трохи відійти від традиції і спробувати зазирнути у той далекий день, коли Щек, Хорив і сестра їхня – Либідь «Зробили …городок на честь брата їх найстаршого»…

Джерело: http://www.history-ua.org/nu/?id=5028
Щодо придбання книг, звертайтеся за телефонами: 044 581 04 68 або пишіть: krion.kiev@mail.ru