Ігор

Початковими заходами щодо зміцнення влади стали чергове підкорення древлян та уличів (перші потім жорстоко помстилися за це), а також організація протистояння новим кочовим ордам — печенігам. Останніх, називаючи пачинакітами, одразу ж почали використовувати проти Русі візантійські правителі, незважаючи на те, що руські війська брали участь у боях в Італії на боці імперії.
Київська Русь за часів князювання Ігоря, Ольги, Святослава: 1 — територія, охоплена “малим полюддям” (за даними Констянтина Багрянородного); 2 — територія, охоплена “великим полюддям” за часів Ольги; 3 — анекси Святослава та інші тимчасові володіння Русі в Х—ХІІІ ст.; 4 — маршрути походів руських князів на Візантію, Болгарію, Хозарію та східнослов’янські угрупування; 5 — місця битв
Така подвійна гра Візантії була, мабуть, розкрита, що й стало однією з причин походу Київського князя на Константинополь 941 р. Але флот Ігоря було спалено «грецьким вогнем», який використовували греки на протязі тривалого часу. Тому давньоруському князеві не залишалося нічого, як через три роки знову збирати військо в похід. Цього разу імперія відступила. Було укладено двома мовами новий, вигідний для Русі, договір, який починався словами:
“И великий князь наш Игорь, и князи и боляри его, и людье вси рустии послаша ны къ Роману, и Костянтину и къ Стефану, къ великимъ царемъ греческимъ, створити любовь съ самеми цари, со всемъ болярствомъ и со всеми людьми греческими на вся лета, донде же съяеть солнце и весь миръ стоить. И еже помыслить от страны руския разрушити таку любовь, и елико ихъ крещенье прияли суть, да примуть месть от бога вседержителя, осуженье на погибель въ весь векь в будущий; и елико ихъ есть не хрещено, да не имуть помощи от бога ни от Перуна, да не ущитятся щиты своими, и да посечени будуть мечи своими, от стрелъ и от иного оружья своего, и да будуть раби въ весь векъ в будущий”.Олегова могила. Мініатюра з Радзивілівського літопису
Але якщо на міжнародній арені було досягнуто успіхів, то внутрідержавні справи складалися гірше. Так, посилення економічного тиску щодо власного народу призвело до трагедії. 
У 945 р. на вимогу свого оточення Київський князь вирішив повторно зібрати данину з древлян. Під Іскоростенем князівську дружину було розбито, а самого Ігоря розірвано між двома нахиленими деревами. Щоправда, за це місцеві “кращі мужі” жорстоко поплатилися своїм життям.