Олег

Провідником такої політики став вже перший представник нової правлячої династії Рюриковичів Олег, котрий не тільки виявляв свою активність у спробах закріпити право на київський стіл, але й грандіозним за масштабом походом на Константинополь знов нагадав Візантії про військову силу Русі та необхідність виконувати обіцянки. У 907 р. було підписано новий договір, за яким імперія зобов’язувалася “даяти уклады на Рускыа грады”.
Перші свої походи “Віщий” Олег здійснив на древлян, з яких почав брати данину — по чорній куниці, а також на сіверян, які до того платили податі хозарам. Обклав і їх “даниною легкою”, а своїм супротивникам наказав нічого не платити.
885 р. Олег посилає своїх послів до представників лівобережного племені, радимичів, які виплачують данину хозарам. Князь встановлює податок Києву у розмірі — по шелягу (як і до того хозарам).
Під владою Київського князя Олега перебувають древляни, поляни, сіверяни і радимичі, а уличі та тиверці — жителі надчорноморських місцевостей — виставляють свої військові під-розділи на його вимогу.
898 р. Поруч із Києвом проходять угри ("старі мадяри") в Карпатську котловину. Біля столиці вони стояли тимчасовими вежами, а далі вирушили в західному напрямі, де відвоювали території у слов'ян та волохів. З того часу їхня земля почала називатися "Угорською". Археологічних під-тверджень цій легенді немає. Лише деякі пам'ятки зафіксовані на Закарпатті.
По смерті Олега Великим князем Київським став Ігор (912—945 рр.).
На великокнязівський престол офіційно сідає Ігор, вже після смерті Олега в 912 р. (за легендою — внаслідок укусу змії, котра вилізла із черепа князівського коня; місце поховання "Віщого Олега" літописець точно вказати не зміг). 
Древляни скористалися сумною подією і спробували відхилитися від впливу нової влади. За це були покарані — новий князь їх приборкав і наклав данину, більшу за попередню.