Правління Ольги

Місцева знать (як це було з автохтонними поліськими зверхниками) вважала себе рівною з новою київькою верхівкою. Тому правління Ольги відзначалось рішучими діями й отриманням прибутків з підлеглої державі території розселення східних слов’ян, про що говорять літописні дані. Ці свідчення вказують на організацію князівського доменіального господарства. Щоб нововведення були ефективними, довелося провести розмежування угідь між їх власниками, забезпечити охорону заказників і призначити відповідну обслугу для їх  систематичного використання. Дружинні табори типу літописного граду Оргоща (сучасне   с. Рогоща на Чернігівщині) відігравали на перших порах й роль погостів на півдні Русі, де концентрувались побори з населення.Ольга в Константинополі. Мініатюра “Хроніки” І. Скіліци. ХI ст.
У середині століття виріс і міжнародний престиж Київської Русі. Про це, зокрема, свідчить посольство княгині Ольги до столиці Візантійської імперії Константинополя та її персональний прийом в колі імператорської сім’ї. Крім закритих переговорів із самим імператором, на її честь було влаштовано офіційний прийом, двічі княгиня перебувала у вузькому сімейному колі василевса, а також на іподромних бігах. У столиці імперії Ольга прийняла християнство. Але не всіма почестями та результатами поїздки володарка Русі залишилась задоволеною. 
Протиріччя між Київською Руссю та сильним південним сусідом були настільки значними, що 959 р. “королева руська” (за даними німецьких хронік) направила своїх послів у Франкфурт на Майні до імператора Оттона І з побажанням прислати до неї єпископа та священиків. Перший із єпископів, Лібуцій, помер у дорозі. Другий, Адальберт, благополучно доїхав до Києва, але місія також не мала успіху:    962 р. західні місіонери спішно повернулись додому. Декого з них було вбито. Існує думка що, можливо, Ольга справді думала про заснування Церкви на Русі й вибирала між двома центрами християнства — Константинополем і Римом. Представника римської курії було вигнано з Києва, він ледве вцілів. Представника ж Константинопольської патріархії навіть не було направлено. Чи не зіграла тут свою роль візантійська концепція церковно-політичного васалітету? А тим часом Київська Русь була вже повністю сформованою і відповідно до історичних умов упорядкованою державою.