Походження скіфів

Повідомлення Геродота про те, що все кіммерійське населення нібито залишило Причорномор'я, і скіфи зайняли спорожнілу країну, є відвертим перебільшенням.Бронзове скіфське навершя із зображенням бога Папая. Випадкова знахідка, Лиса Гора Дніпропетровської обл., IV ст. до н.е. Наддніпрянщина Частина кіммерійців, безперечно, залишилася на місці й була асимільована скіфами. Про це переконливо свідчить наступність у багатьох формах матеріальної культури, а також дві легенди про походження скіфів, у яких головне місце відводиться місцевому етнічному елементу. За однією з легенд, скіфи вважали своїм прабатьком "першу людину" Таргітая, батьками якого були Зевс (мабуть, верховне божество) і дочка Борисфена (Дніпра). Від Таргітая народилося троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай, що в перекладі з іранської могло означати "Гора-цар", "Вода-цар" і "Сонце-цар", тобто володарі основних сфер — землі, води і неба. Для них на землю впали золоті дарунки: плуг, ярмо, сокира і чаша. Коли до золота підходили старші брати, воно спалахувало, не даючись у руки; оволодіти священними дарунками вдалося тільки молодшому братові Колаксаю. Визнаний за старшого, він одержав найбільші володіння, в яких зберігалося священне золото. Від Колаксая пішов рід скіфських царів. За іншою легендою, прабатьками скіфів вважалися Геракл і напівдіва-напівзмія, що жила в лісовій місцевості Гілеї — в заплавах Нижнього Дніпра. Із трьох синів від цього шлюбу старшим був визнаний молодший син Скіф, який зумів підперезатися поясом Геракла і натягнути його лук. В обох випадках походження скіфів з материнського боку пов'язане з Подніпров'ям. У першій легенді найпочесніше місце займають обожнені знаряддя землеробства: плуг, ярмо, сокира. З місцевим землеробським середовищем пов'язана і священна чаша — особлива ритуальна кругла посудина. Зіставлення легенд та історичних відомостей щодо походження скіфів показує, що, крім кочових скіфських орд, які вторглися зі сходу, з-за Дону, до їх складу влилася значна маса аборигенного населення. Близькість мови та культури цих двох угруповань сприяла природному процесу такого злиття. Хоча вирішальну перемогу над кіммерійцями скіфи здобули ще в період, який передував їхнім передньоазійським походам, при поверненні в Причорномор'я вони знову витримали тяжку боротьбу за остаточне утвердження свогоФрагмент пекторалі. Золото. Курган Товста Могила. Друга половина IV ст. до н.е. Запоріжжя панування. Аналіз переданого Геродотом епічного переказу, в якому відображені ці події, дає підставу вважати, що супротивниками скіфів було молоде покоління народу, що населяв Керченський півострів (Боспор Кіммерійський). Свого часу жителі всього півострова були підкорені скіфами, і тому скіфи вважали їх своїми рабами. Відновивши сили під час тривалої відсутності основної частини скіфів, цей народ (очевидно, нащадки кіммерійців) зробили спробу повернути втрачену незалежність. Намагаючись захистити свою землю, повсталі викопали рів "від Таврських гір до озера Меотиди". Скіфам вдалося знову підкорити цей народ лише після жорстокої битви. На думку дослідників, на срібному гориті з кургану Солоха зображено сцену бою престарілих скіфів, які повернулися з походу, з молодими супротивниками. Наведеним переказом, а також згадкою Діодора про те, що скіфи, просуваючись на захід до Дунаю, підкорили багато місцевих племен, обмежуються відомості античних авторів про події, пов'язані з утворенням Причорноморської Скіфії.