Венеди в археологічних
культурах Подніпров'я

На значній території від Південного Бугу на заході до Осколу на сході відбувається формування кількох нових локальних груп, пов'язане з міграціями зарубинецьких племен.Пізньозарубинецькі фібули із Середнього Подніпров'я
Пам'ятки типу Лютіж поширені у північній частині Середнього Подніпров'я, на кордоні лісової та лісостепової зон. Еталонами для них є повністю розкопане поселення Лютіж, а також Оболонь (Луг 4). Ці поселення виникають у I ст. до н. е. як зарубинецькі та продовжують існувати до ІІ ст. н. е. Пам'ятки типу Лютіж є прямим продовженням середньодніпровського варіанту зарубинецької культури, про що свідчать подібні типи жител, фібул і особливо форми кераміки.
Підвіскалунниця,прикрашена емаллю(с. Ведмідівка Черкаської обл.)Пам'ятки типу Рахни займають поріччя р. Соб у басейні Південного Бугу. Побузька група — єдина з пізньозарубинецьких, для якої є відомості про поховальний обряд, завдяки дослідженню могильника Рахни. 
Пам'ятки типу Почеп займають басейн Десни (переважно верхню течію). Найбільш широко досліджені поселення Почеп, Синьково, Синьково-Дмитрово (Росія), Киселівка 3 (Україна). Специфіка почепських пам'яток полягає в синтезі культурних традицій зарубинецького середньодніпровського населення та племен лісової зони (юхнівської культури). Саме з традиціями останніх пов'язані довгі наземні будинки та деякі побутові речі.
Пам'ятки типу Картамишево 2 – Терновка 2 поширені у лісостеповій зоні на сході Дніпровського Лівобережжя (у верхів'ях Сейму, Псла і Ворскли) та басейні Сіверського Дінця. Об'єкти цього періоду знайдено у Картамишево 2, Гочево 7, Терновці 2 (Росія), Березівці 2 і Більську (Україна). Лощена кераміка тут має певні західні елементи, які могли з'явитися внаслідок переселення в цей регіон невеликої групи носіїв пшеворської культури.
Пам'ятки типу Грині не утворюють компактного скупчення, характерного для інших пізньозарубинецьких груп. Їх відомо лише дев'ять, проте поширені вони від гирла ТетереваБронзова пізньозарубинецька фібула (Бобриця Черкаської обл.) до
Реконструкція залізоробного комплексу поселення Лютіж(Київська обл.) Ворскли і Сіверського Дінця (Грині, Вовки, Рябівка 3 та ін.). Імовірно, пам'ятки типу Грині є наступним етапом розвитку верхньодніпровських зарубинецьких старожитностей.
Практично усі пізньозарубинецькі поселення розташовані у низьких місцях — на невисоких підвищеннях у заплавах річок або на схилах.
Житла-напівземлянки зрубної конструкції, які у кожній групі є основним типом жител, близькі до споруд зарубинецької культури. У басейні Десни, на пам'ятках типу Почеп, частіше, ніж на інших територіях, трапляються житла з центральним опорним стовпом для підтримки даху. Оплювалися житла вогнищами, інколи — глинобитними печами (Грині, Вовки).
Форми посуду в цілому зберігають зарубинецьку традицію, хоча асортимент лощеної кераміки бідніший, а її кількість менша, ніж у попередній час. З'являються широкогорлі посудини, а також горщики, поверхня яких вкрита розчосами, гребінцем або тріскою. Ці риси мають верхньодніпровське походження.
Типи прикрас із пізньозарубинецьких пам'яток характерні вже для ранньоримського часу. Це насамперед очкові та сильнопрофільовані фібули. Із кількох поселень Середнього Подніпров'я (Оболонь, Леськи 3) та пониззя Десни (Жукин) походять найбільш ранні ювелірні вироби, прикрашені виїмчастою емаллю. 
На пам'ятках типу Лютіж продовжується розвиток місцевих зарубинецьких традицій. Формування культурних груп Південного Побужжя, Подесення, сходу Лівобережжя та басейну Сіверського Дінця відбувалося на основі традицій середньодніпровського населення, а їхня своєрідність пояснюється місцевими субстратами.