Конфлікт антів і готів

Срібна пряжка з позолотою, друга чверть V ст. (Саги)Полишивши Північне Причорномор'я для своїх союзників алан та дрібних тюркських народів, гуни, здавалося б, значно послабили свій вплив на тільки-но підкорені лісостепові
Прикраса піхв кинждала,перша половина V ст., Таврія племена. Готи значно втратили у кількості, однак, як ілюструє археологія, залишалися у останній чверті IV ст. практично на всіх старих місцях розселення, окрім узбережжя Чорного моря. Спокійне десятиріччя дозволило їм відновити сили, і приблизно 385 р. сталася нова історична подія, оспівана згодом у сагах і переказана в тому ж фольклорному стилі Йорданом. 
Новий король гревтунгів Вінітарій ("Переможець венетів") через 10 років після розгрому від гунів та алан відчув упевненість у власних силах і спробував відновити "державу остроготів", почавши з найближчих сусідів і колишніх підданих Германаріха — слов'ян антів. Відмова підкоритися вилилася у жорстоку розправу над 70 старійшинами антів та їхнім королем Божем, що були розп'яті за наказом Вінітарія.Золоті кулони, перша половина V ст. (Варна, Болгарія)
Ця акція порушувала встановлений гунами новий порядок персонального васалітету, в якій і Вінітарій, і Бож були рівними перед вождем гунів Баламбером. Останній вкотре проявив дипломатичність, закликавши до походу проти Вінітарія іншого готського вождя — Гунімунда ("Гунський підданець"), що вислав війська на чолі зі своїм сином Гезімундом. У двох битвах Баламбер розбив Вінітарія, а в третій, що сталася на переправі через Дніпро, власноруч убив короля готів стрілою. 
386 р. залишки військ гревтунгів на чолі з Одотеєм відійшли до Дунаю і були прийняті Римською імперією, що виділила їм місця для поселення у Лідії та Фригії, остроготів же, що лишилися на своїх землях, очолив Гунімунд.