Походження гунів

Під загальною назвою "гуни" джерела IV—V ст. криють одразу три різні кочівницькі об'єднання: "європейських гунів", "гунів-хіонітів" і "гунів-ефталі-Бронзовий казан, V ст.
тів". Два останні належали середньоазійським кочовикам іран-
ського походження, а от "євро- пейські гуни" дістали від сучасників виразну характеристику населення монголоїдної раси. Звідки вони прийшли до Європи?
Іще у ХVIII ст. французький орієнталіст Ж. Дегінь висловив припущення, що предками європейських гунів були "хун-ну" (сюнну) китайських джерел. Це велике протодержавне об'єднання кочових племен, які мешкали на північ від Китаю, було розгромлене у середині II ст.
н. е. Його рештки частково залишилися в Китаї, а частково втекли на захід і осіли у Середній Азії. Гіпотеза Дегіня про зв'язок європейських гунів і хунну набула популярності, хоча "двохсотрічна мандрівка" хунну у Європу і викликала певні сумніви, враховуючи значні відмінності в описі зовнішності, звичаїв, озброєння та структури управління хунну та гунів.
Сучасні дані археології дозволяють уточнити наше бачення історії гунів. Вивчення па-
м'яток хунну продемонструвало разючу відмінність їх поховального обряду та інвентаря від культури європейських гунів. Проте, в цій культурі справді були виділені й яскраві "східні" елементи, що свідчать про центральноазійське походження гунів. Це ритуальні гунські бронзові казани, "гунський" складний лук з кістяними накладками та використання у поховальному обряді кремацій під округлими кам'яними викладками. Всі три елементи окреслюють вихідний регіон міграції гунів як суміжний з Тувою та Мінусинською котловиною, де китайські джерела локалізували "держави", підпорядковані хунну: Хуньюй, Цзюеше, Дінлін, Гегунь, Синьлі. 
У III—IV ст. ця територія перебувала вже під владою монголомовних кочовиків сяньбі. Китайські хроністи відзначають відмінність сяньбі від хунну, виводячи від останніх пізніші тюркомовні народи. Предки європейських гунів також були б названі ними "хунну", однак вони не мали ні хуннської династії правителів, ані адміністративного апарату кочової імперії. На момент міграції гуни становили лише об'єднання різнорідних племен — "складне вождівство", рівень організації якого зберігався і в 376 р., коли гуни вперше з'явилися на кордонах Римської імперії.