Смерть Германаріха

Славетний король остроготів з роду Амалів Германаріх (Ерманаріх) напередодні нападу гунів об'єднував під своєю владою усі східні готські племена, слов'ян і навіть частину сусідніхЗолота діадема, перша половина V ст. (Тилігул) фінно-угорських народів. Це об'єднання здавалося готам непорушним, однак історія довела протилежне.
Римський історик Амміан Марцеллін вважав смерть Германаріха доволі прозаїчною. Із вторгненням гунів, "Ерменріх довго намагався дати їм рішучу відсіч і відбитися від них, але оскільки чутки все більше посилювали жах бід, що насунулися, то він поклав кінець страху перед великими небезпеками добровільною смертю".
Зовсім по-іншому цей епізод зберігся у германській версії. Смерть Германаріха і загибель його королівства стала значною подією загальногерманської історії, увійшовши у легендарному вигляді до саг та переказів.
За ними, Германаріх, якому на момент гунського вторгнення нібито було вже сто дев'ять років, вирішив покарати одного чоловіка за відхід з-під його влади стратою його дружини Сунільди з племені "росоманів". За наказом короля, жінка була розірвана кіньми на частини. Жорстоке покарання викликало обурення братів Сунільди — Сара та Аммія, які у відповідь вразили Германаріха мечем у бік. Саме від цієї рани король і помер. Більш фольклоризований переказ цих подій залишився у скандинавській сазі про Волсунгів, яка уточнює, що, за легендою, добити Германаріха мав третій брат Сунільди (Сванхільди), випадково убитий по дорозі самими ж братами.