Фінальний етап
раннього Трипілля

ЛукаВрублівецька: 1 — посудина у вигляді птахи; 2 — черпачок у вигляді птахи; 3 — фрагмент антропоморфної підставки чаші;4 – фрагмент фігурки.Дослідження С. М. Бібікова

Лука-Врублівецька — перше з поселень раннього Трипілля на території України, котре було повністю розкопане спільною експедицієюГренівка: ритуальна чаша та жіноча фігурка. Дослідження М. Л. Макаревича. Археологічний музей Інституту археології НАНУ науковців із Ленінграда та Києва на чолі з С. М. Бібіковим та І. Г. Шовкоплясом впродовж 1945-1949 років. Згодом знайдені матеріали стали еталонними для фінальної фази раннього періоду трипільської культури. До цього часу на Дністрі відносяться поселення Жванець та Кормань, а на Південному Бузі — Гренівка та Тростянець. У Луці-Врублівецькій на площі 850 кв. м досліджено сім заглиблених об'єктів, які розташовані вздовж берега. Це котловани від жител, деякі з яких було частково зруйновано під час паводків Дністра. Іх було заповнено різноманітними знахідками, що перемежовувалися прошарками попелу та скупченнями з черепашок. Особливо багато було виявлено фрагментів посуду, виробів з кременю і кістки, кісток тварин, а також понад 200 антропоморфних фігурок, декілька дрібних предметів з міді, прикраси з мушлі. У котлованах виявлено поховання немовляти, черепи биків та собак. Такий характер знахідок свідчить, що це — залишки обрядів жертвоприношення. 
Узагальнення результатів досліджень С. М. Бібіков здійснив у монографічному виданні, присвяченому Луці-Врублівецькій, що вийшло друком у 1953 році. Дослідник показав відносно розвинений характер економіки, котра вже на ранньому етапі Трипілля базувалася на орному землеробстві. Він стверджував, що трипільцям були властиві патріархальні відносини та підкреслював належність трипільської культури до великої спільноти давніх землеробів Пів- денно-Східної Європи. Про це яскраво свідчили ідеологічні уявлення трипільських племен, висвітлені С. М. Бібіковим у спеціальному розділі монографії на матеріалах поселення.

Поливанів Яр. Розкопки житла та фрагменти жіночих фігурокПоливанів Яр

Поселення Поливанів Яр розташоване на високому мисі яру Воловий язик, який займає стратегічне положення. В 1949-51 роках пам'ятка досліджувалася Трипільською Дністровською експедицією на чолі з Т. С. Паcсек. Розкопано рештки 22 будівель, більшість з яких мала заглиблену частину, майстерню з обробки кременю. Два рови лійкоподібної у перетині форми захищали селища зі сторони поля. Перший рів викопали мешканці поселення, яке існувало на початку середнього етапу Трипілля. Незвисько: 1 — фрагмент посудини з поліхромним розписом; 2 — кубок з монохромним розписом
Особливо цікаву інформацію вдалося отримати про кременеобробку трипільців, яка удосконалювалася впродовж існування укріпленого селища, розташованого поруч із покладами кременю. Вироби з нього знайдено на трипільських поселеннях далеко за межами Подністров'я. У західному напрямку кремінь потрапляв до носіїв культури Малиця в Польщі, а у східному — до трипільців Побужжя. 
У цей період відбувалося формування різноманітних особливостей у населення трипільської культури різних регіонів. У Прикарпатті — у басейні річок Бистриця, Серет, Прут — мешкали племена, які виготовляли переважно розписний посуд. Він витіснив з ужитку кераміку із заглибленою основою орнаментації. Далі на схід, у Подністров'ї, у керамічних комплексах поселень зберігалася ранньотрипільська традиція заглибленого оздоблення, але присутній також і розписний посуд. Водночас у населення більш східних регіонів — на Середньому Бузі та в Пороссі – панувала кераміка ранньотрипільського типу, а розписні посудини потрапляють, як імпорти, із західного регіону.
  — одне з небагатьох розкопаних на Україні багатошарових поселень трипільської культури. Аналіз матеріалів показує, як поступово змінювався керамічний комплекс на селищах від етапу В І до наступного етапу В І — В ІІ, коли превалює розписний посуд. Найпізніше селище тут відноситься вже до фіналу трипільської культури.

Розписний "бінокль". ГринчукМайстри розписного посуду

Землі Поділля та Буковини багаті на видатні пам'ятки трипільської культури середнього етапу, які характеризуються унікальним мальованим посудом. Він вражає досконалістю та гармонійним поєднанням форми й орнаментації, яскравістю кольо-
рів, дивовижними сюжетами. На ранньому етапі трипільської культури фарба доповнювала візерунок із заглиблених ліній. Жолобки заповнювалися білою пастою, а фон — червоною вохрою. Так утворювався орнамент з двох кольорів. Однак фарбування робилося після випалу горщиків, тому зазвичай буває майже повністю втрачене за плином часу. Натомість розпис на кераміці середнього Трипілля робився до випалу посудини, тому й зберігся донині. У складних стрічкових візерунках до традиційного білого та червоного додався чорний колір.Шипинці. Чернівецький краєзнавчий музей Посудини виготовляли з високоякісної, добре підготовленої глини, оздоблювалися дивовижним за досконалістю розписом, який мав символічне значення, випалювали у спеціальних гончарних печах. Головним мотивом орнаментальних композицій були стрічки стилізованих змій. Тепер трипільську кераміку з поліхромним розписом можна побачити у музейних зібраннях майже всього світу. Наприклад, посуд із Шипинців, які колись називали "Буковинською Троєю", експонується у музеях трьох держав: України, Австрії та Румунії. 
Втім, на середньому етапі зберігся і традиційний для попереднього періоду посуд, особливо характерний для трипільських теренів на схід від лівобережжя Дністра. Тут розташоване найбільш відоме поселення Озаринці. Заглибленими лініями прикрашали також і жіночі фігурки. Деякі з них майже повністю, як і у ранньому Трипіллі, покриває жолобчастий "зміїний" візерунок.