Фортеці і майстерні
над Дністром

Ритуальні предмети з Кошилівців

Унікальний комплекс трипільських пам'яток досліджувала Подільська археологічна експедиція Національного музею історії України підЖванець. 1 — залишки гончарних горнів; 2 — поселення Лиса Гора; 3 — городище Щовб керівництвом Т. Г. Мовші на початку 70-х рр. ХХ ст. біля с. Жванець. В урочищі Лиса Гора було виявлене ранньотрипільське поселення, де було відкрито залишки наземної споруди прямокутної форми, яка визначена автором розкопок як виробничо- господарський комплекс. Виробничий інвентар представлений крем'яними нyклеусами, відбійниками, скребками, свердлами, скобелями, а також сланцевою сокиркою, кам'яними зернотерками, шліфувальним каменем, розтиральниками з пісковику.
Майже дві тисячі років відділяє ранньотрипільське поселення Жванець від комплексу жванецького типу етапу С ІІ. Близько 2750 р. до н. е. на високому останці мису Щовб, що утворився  при злитті річок Кармелітки і Жванчика за 300 м від місця їхнього впадіння в Дністер, Речі з Цвікловецького скарбутрипільці створили справжню фортецю. Висота мису, на якому вони оселилися, сягала до 50 метрів. А з напільного боку городище було захищене валами та ровом, побудованими на вузькому перешийку, що відділяє Щовб від плато Лисої Гори. Перші, давніші вал та рів були обкладені з фронтального боку панциром з кам'яних плит, котрих було вдосталь на кам'янистому мису. На думку Т. Г. Мовші, після останньої перебудови вал досяг висоти 3 метрів, а рів мав глибину у 2 метри. Похила частина мису була укріплена ескарпом та ровом з валом. Поза межами фортеці за перешийком з валом було звичайне поселення, яке існувало разом із городищем. Тут, на західному схилі плато Лиса Гора досліджено ділянку з рештками семи двоярусних гончарних горнів.