Лендельська культура

Посудина культури Лендель, знайдена на трипільському поселенні Бодаки

Лендель — велика культурно-історична спільнота енеоліту Європи, що складалася з низки споріднених своїм походженням від культур тиса і вінча нових культур: моравської мальованої, пізньострічкової мальованої, Зимно-Злота, Гоща-Вербковиці та ін. Лендель поширювався наПосудина культури Лендель з поселення на Рівенщині.Дослідження Д. Н. Козака. теренах Угорщини, Словаччини, Австрії, Польщі та Західної України (Галичина й Волинь). Поселення були розташовані на високих мисах або на дюнах, іноді їх оточували рови. Будівлі заглиблені або наземні, за формою — прямокутні, трапецієподібні, каркасно-стовпові з двосхилим дахом. Великий інтерес викликають знайдені на поселеннях споруди з кільцевих ровів, діаметром до ста метрів і з проходами по сторонах світу — можливо, це рештки "храмів".
Цвинтарі ґрунтові з похованнями, здійсненими за ритуалом кремації або трупопокладення в супроводі посуду, намиста з мушлі, мідних діадем, браслетів, обручок. Поховання домашніх тварин, посуд з антропоморфними та зооморфними рисами, пластика вказують на аграрні культи. 
Господарство мало тваринницько-землеробський ухил, доповнений мисливством та збиральництвом. Розвинуте кременеобробне виробництво документується шахтами (Свентокшицькі) та майстернями, де з довгих пластин виготовлялися ножі, скребачки, вкладні серпів. Знахідки мідного шлаку, фрагментів тиглів та сопел (Злота) свідчать про місцеву обробку імпортованої міді. Кераміка представлена лискованим посудом витончених форм: глечики, миски та чаші на високих піддонах. На ранній фазі геометричний візерунок виконували білою, червоною або жовтою фарбами, на середній — показова неорнаментована кераміка, а на пізній — декор з ямок. 
У розвитку Ленделя України та Польщі виділяються послідовні культури: рання (Зимно-Злота) характеризується мальованою керамікою; пізня (Гоща-Вербковиця) мала лискований посуд. Разом з тим, сучасні дослідження українських і польських учених дозволяють ставити питання про те, що це є дві окремі культури — малицька на Галичині й люблинсько-волинська на Волині.