Трипільські племена на
Південному Бузі

Кераміка борисівського типу.1 — Микольський могильник;2 — Красноставка

У Середньому Побужжі та Буго-Дніпровському межиріччі на початку середнього Трипілля мешкали племена, які зберегли керамічніБерезівська ГЕС.1, 3 — ритуальна кераміка. Дослідження В. П. Цибескова. Одеський археологічний музей НАНУ; 2, 4 — горщик та покришка. Дослідження О. В. Цвек. Археологічний музей Інституту археології НАНУ традиції ранньотрипільського часу. Вони представлені пам'ятками борисівського та сабатинівського типів. На кожному поселенні знаходять посудини різноманітних форм: горщики, кубки, грушоподібні по- судини, чаші на піддонах. Вони багато орнаментовані жолобками, канелюрами, відбитками штампу, оздоблені пластичними деталями, фарбуванням. Антропоморфні теракоти також частіше за все оздоблені заглибленим візерунком із символічним навантаженням.
Особливо цікава ритуальна кераміка — чаші на антропоморфних піддонах, столики-вівтарі на ніжках, порожнисті вироби, які, ймовірно, правили за барабани. Подвійні пустотілі керамічні вироби формою дещо нагадують бінокль, тому й називаються біноклеподібними посудинами або "біноклями". Є багато версій щодо використання цих загадкових трипільських предметів, але зауважимо, що й досі африканські чаклуни використовують барабани, які виглядають саме так, як "біноклі", причому серед них є й керамічні.
Сабатинівка І. 1 — горщик; 2 – фрагмент статуетки. Дослідження А. В. Добровольського. Аохеологічний музей Інституту археології НАНУУ Сабатинівці І знайдено фрагменти від розписних кубків та горщиків, які, скоріше за все, потрапили сюди від трипільців — мешканців районів, що лежать на захід від Дністра. На той самий напрямок зв'язків вказує знахідка великої мідної сокири з Березівської ГЕС. Втім, трипільські племена Буго-Дніпровського межиріччя підтримували зв'язки з населенням Надпоріжжя, про що свідчить знахідка кубку борисівського типу у Микольському могильнику.
Про звя'зки з Карпатським регіоном свідчать знахідки обсідіану на поселенні Тараща.
Трипільські мешканці Буго-Дніпровського межиріччя були віддалені від покладів високоякісного кременю, тому тут зназнаходять значно менше крем'яних виробів.

Освоєння нових земельОранта. СокільціПоліжок V. Дослідження В. М. Даниленко.

Пам'ятки етапу середнього Трипілля Поділля та Наддніпрянщини свідчать про поступове просування трипільських племен у різних напрямках. Освоєння нових земель відбувається у Середньому Побужжі на північ та на схід у Буго-Дніпровському межиріччі. Так тривала аграрна колонізація теренів лісостепу. Причому з часом стає відомо все більше поселень сабатинівського та, особливо, борисівського типу. Більшість трипільських поселень цього регіону були зовсім невеликими за площею, (1—2 га). Втім, зазначимо, що в цей час саме на цих теренах простежується концентрація населення у таких великих за площею поселеннях як Онопріївка. 
За даними О. В. Цвек, це поселення площею близько 60 га  розташоване на плато, обмеженому річкою Макшиболото, притокою Гірського Тікича, та глибокими ярами. Прямокутні глинобитні будівлі були розміщені у вигляді концентричних структур. Простежено три кола жител, які були збудовані досить щільно, на невеликій відстані одне від одного. Ймовірно, таке планування жител мало оборонні функції. Інші споруди згруповані у садиби, відстань між якими була 20—25 метрів. До окремих садиб входило 2—3 будівлі різного призначення: судячи з розкопаних об'єктів, тут були житла та господарські споруди. Розкопано чотири будівлі у різних частинах колових структур поселення. Великі глинобитні житла, площею до 100 кв. м, мали по два приміщення. В них виявлено глиняні підвищення — вівтарі.
Незвичайною є пам'ятка, досліджена в урочищі Сокільці-Поліжок V. Фактично, тут не виявлено навіть біль-менш потужного шару трипільської культури. Проте, знахідки уламків посуду, в тому числі й пустотілих "барабанів", та унікальної для трипільської пластики великої фігурки оранти дозволяють припускати, що тут, на березі Південного Бугу, відправлялися певні священні ритуали.