Відкриття Трипілля

Епонімне поселення трипільської культури. Розкопки біля Трипілля — малюнок В. В. Хвойки. Шоломоподібна покришка

Відкриття трипільської культури почалося з досліджень В. В. Хвойки в 1894—95 рр. у Києві та 1896—97 рр. неподалік від Києва. Відкриті ним поселення біля Трипілля, Верем'я, Щербанівки тепер відносять до пам'яток щербанівського типу. Поселення з подібними кераміч ними комплексами відомі у Буго-Дніпровському межиріччі та Середньому Подніпров'ї. Візитною карткою трипільців, котрі тут мешкали, є традиційна ще від ранньотрипільських часів ошатна кераміка, оздоблена прокресленим орнаментом, жолобки якого заповнені білою пастою.
Під час розкопок В. В. Хвойка знаходив серед завалів обпаленої глини чимало майже цілих, лише трохи придавлених посудин дивовижних форм. Власне, він і дав їм назви: грушоподібні посуди-
ни, "біноклі", "шоломоподібні покришки". Свої надзвичайні відкриття дослідник зафіксував за допомогою малюнків. Останні майже 100 років дехто піддавав сумніву: чи справді намальовані В. В. Хвойкою посудини так і стояли у розкопі, ніби й не були полишені у будинку перед його ритуальним спаленням 5 тисяч років тому. Втім, останні дослідження в Коломийцевому Яру довели, що саме подібну картину, зафіксовану фотографічно, багато разів спостерігав В. В. Хвойка під час розкопок. Так склалася історія дослідження трипільської культури, що саме у місці її відкриття, у Середньому Подніпров'ї, після В. В. Хвойки до 2006 р. не розкопувалися пам'ятки того типу, котрі вивчав першовідкривач Трипілля. Підтвердилися й деякі інші ідеї В. В. Хвойки, висловлені на початку минулого століття. Слушним виявився його висновок про двоповерховість трипільських будівель та їхнє ритуальне спалення, прогресивний характер їхнього землеробської економіки, культурно-історичні зв'язки трипільських племен.

Реконструкція святилищата "бінокль" зі ШкарівкиТрипільці від Дністра до Дніпра

На етапі середнього Трипілля продовжується експансія землеробського населення на північному та східному напрямках. Племена з розписним посудом просуваються на вільні території вгору по Дністру та займають регіон з покладами високоякісної крем'яної сировини уКераміка із Заліщиків Галичині. Тут мешкає населення заліщицької групи. На поселеннях під час розкопок знаходять чимало кам'яних та крем'яних знарядь праці, відкриті й кременеобробні майстерні.
Для керамічного комплексу поселень заліщицької групи характерний посуд з розписною орнаментацією, який становить до 90 відсотків. Головні форми розписної кераміки: кубки, грушоподібні посудини та шоломоподібні покришки до них, миски, біноклеподібні посудини. Зазвичай, розпис вкриває 2/3 поверхні посудини, він розміщений у кількох орнаментальних зонах. Кераміка із заглибленим орнаментом становить менше 1 відсотка керамічного комплексу. Вона прикрашена глибокими та широкими чіткими жолобками, заповненими білою пастою, простір між ними зафарбований червоною фарбою.
Шоломоподібна покришка з Крутобородинців. За Т. С. ПассекТрипільці, які дотримувалися старих традицій виготовлення кераміки, опановують східний напрямок аграрної колонізації та виходять на береги Дніпра. Їхні поселення відомі навіть на території Києва. Експедиція Інституту археології НАНУ під керівництвом О. В. Цвек протягом 1969—1975 років досліджувало поселення Шкарівка. Площа пам'ятки приблизно 10 га, всього розкопано 12 будівель. Встановлено гніздову систему планування. Окремі садиби розта- шовувались по колу за 30—40 метрів одна від одної, до їхнього складу входили житлові та господарчі споруди. Житла прямокутні та Г-подібні в плані, глинобитні, наземні, багатокамерні. В інтер'єрі жител виявлено лежанки, купольні печі та вівтарі. Господарські споруди мали легку конструкцію. Виявлено однокамерні та двокамерні з горизонтальним поєднанням камер горни для випалу кераміки. Знайдено також святилище з вівтарями.

Трипільці від Південного Бугу до ДніпраСмородинська печера

Поселення Пеньожкове розкопував у 1911 р. польський археолог М. Гімнер, військовий льотчик, що загинув під час Першої світової війни. Втім, інформація про його дослідження вийшла друком у 1937 р. В 1973—74 роках дослідження пам'ятки проведено О. В. Цвек. Встановлено, що площа поселення становить 100 га.
Видатне трипільське поселення Поділля – Кліщів – досліджував І. І. Заєць. Зафіксовано залишки 48 жител та 17 господарських споруд, 16 об'єктів розкопано. У глинобитних житлах на долівках виявлено глиняні печі, робочі місця, лавки. Мешканці Кліщева використовували як розписну кераміку, так і оздоблену заглибленою орнаментацією, що свідчить про поєднання керамічних традицій різних трипільських племен. Посуд з поселення КліщівПоселенню присвячено спеціальну монографію.
Дослідженням трипільських поселень у Буго-Дніпровському межиріччі десятки років присвятила О. В. Цвек. Результати цих досліджень авторка узагальнила в монографії, присвяченій всебічному аналізу цих пам'яток, які вона виокремила у східнотрипільську культуру.
Унікальна пам'ятка племен щербанівської групи Трипілля В І – В ІІ виявлена на Смородиновому узвозі у Києві. Печера була вирита у південному схилі Смородинського яру на глибині 6—7 метрів від сучасної поверхні (вхід у печеру знаходиться в урвищі схилу). Це1 — реконструкція гончарної майстерні з поселення Веселий Кут; 2 — ритуальна посудина з поселення Веселий Кут;3 — "бінокль" зі Шкарівки шістдесяти-метрова горизонтальна звивиста галерея шириною 0,7—0,9 м, висотою 2  м, із горизонтальним склепінням, виконана у шарі суцільного материкового лесу. За даними Т. А. Бобровського, у печері виявлено наявність культурного шару трипільської культури. Підходи до печери були оформлені в давні часи у вигляді штучних вузьких терас на схилі гори, на відстані близько 50 метрів. Саме на поверхні однієї з терас знайдено розвал великої грушоподібної посудини із заглибленим орнаментом.