Динаміка культурних
змін у верхньому палеоліті України

Динаміка культурних змін у верхньому палеоліті України

Реконструкція пізнопалеолітичного поселення мисливців на мамонта
Знаючи тепер технологічні особливості культурних явищ середнього й верхнього палеоліту, спробуємо уявити динаміку культурних змін, які сталися на території України протягом 40–13 тис. років тому. 
Проміжок часу між 40 і 30 тис. р. тому, був періодом співіснуванням середньо- і верхньопалеолітичних стоянок не тільки у Криму, але й на Закарпатті, а також в каньйоноподібній долині середньої течії Дністра. Середньопалеолітичні стоянки Криму репрезентують мікокський і левалуа-мустьєрський типи індустрій. Окремі левалуа-мустьєрські пам'ятки могли існувати в цей час і у Подністров'ї; вістряне левалуа відоме також у Куличівці на Волині й на Закарпатті (Королеве І, шар 2б). В останньому регіоні наявний комплекс селетського типу (Королеве II: шар 2). До селету "східного" відносять і один із шарів стоянки Буран-Кая ІІІ в Криму. Разом з тим, на Закарпатті ми маємо і комплекс з безсумнівною верхньопалеолітичною індустрією — Королеве І, шар 1а. 
У період між 32 і 28 тис. р. тому співіснування верхньопалеолітичного і середньопалеолітичного населення ще триває, але останнє, представлене індустріями мікокського і левалуа-мустьєрського типів, залишилося тільки в Криму, тоді як верхньопалеолітичні стоянки вже відомі й на заході, і на північному заході, і на півночі континентальної України. Цей проміжок часу представлений як верхньопалеолітичними індустріями (оріньяк та гравет), так і специфічними симбіотичними індустріями, які поєднують риси середньопалеолітичних і верхньопалеолітичних технологій. Примітно, що граветські стоянки концентруються в середній течії Дністра, натомість оріньякські пам'ятки відомі у всіх регіонах, хоча кількість їх і невелика. 
Період між 28 і 22 тис. р. тому характеризується повсюдним поширенням та збільшенням кількості граветських стоянок. На початку цього відтинку часу ще зустрічаються останні середньопалеолітичні стоянки в Криму, поодинокі оріньякські пам'ятки та комплекси з симбіотичними індустріями. 
Між 22 і 19 тис. р. тому на теренах України вже наявні тільки епіграветські та нечисленні оріньякські індустрії. Вперше спостерігається рух верхньопалеолітичного населення в дністер-дніпровське межиріччя та в долину Дніпра. Дивно, але чомусь нема свідоцтв заселення носіями верхньопалеолітичних індустрій передгір'їв Криму. Так само відсутні дані про освоєння ними північних територій України (що, мабуть, пояснюється різким погіршенням кліматичних умов та поширенням сюди тундростепової зони). У період найсуворіших кліматичних умов максимуму останнього зледеніння (між 19 і 18 тис. р. тому) на теренах України представлений уже лише один тип верхньопалеолітичних індустрій — епігравет, хоча подекуди ще — з оріньякоїдними рисами. Поселення цього часу концентруються в зоні сухого степу. 
Стоянки хронологічного періоду 18—13 тис. р. тому вже є цілковито уніфікованими щодо технології та набору кам'яних знарядь — усі вони належать до епіграветської культурної спільноти. Кількісне зростання стоянок супроводжувалося поширенням населення на північ, схід та південь. Фактично, вперше за весь термін перебування палеолітичної людини на території України, вона була заселена повсюдно.
Цей факт свідчить про важливі стратегічні та технологічні інновації в системі життєзабезпечення людини, які дозволили їй успішно пристосовуватися до будь-яких ландшафтних умов. Поступова деградація останнього льодовика збіглася з подоланням палеолітичною людиною тих факторів, які раніше обмежували розселення: відсутність якісної кам'яної сировини, низький рівень біоресурсів, несприятливі кліматичні умови.