Освоєння нових
територій

Ритм життя пізньопалеолітичної людини бувпов'язаний з реакцією на кліматичні зрушеннястадних тварин – головного об'єкта полюванняОсвоєння нових територій 

Широке впровадження нових матеріалів — рогу та кістки — значно зменшило залежність людини від кам'яної сировини, що позначилося на інтенсивності освоєння нових земель. Якщо в середньому палеоліті спостерігається жорстка залежність між заселеними територіями і ареалами, багатими на родовища якісної сировини, — вони практично збігаються, — то у верхньому палеоліті картина вже дещо інша. На перших етапах верхнього палеоліту ця залежність ще певною мірою зберігається, але вже після 18 тис. років тому вперше заселяються регіони півночі та північного сходу України, позбавлені корінних родовищ кременю. Саме з цього часу можна вести відлік повсюдного заселення території України, причому ця заселеність тепер носить стабільний характер. Населення цих регіонів почало використовувати в якості сировинної бази моренний кремінь. Строкатість та неоднакові якісні показники цієї сировини надали строкатості й загальному вигляду наборів знарядь. І ще одна суттєва особливість: уперше простежується тенденція до мікролітизації — зменшення розмірів виробів (що набуло найбільшого поширення тільки в мезолітичний час). Проте, якщо залежність процесів розселення і освоєння нових територій від покладів кам'яної сировини стала менш жорсткою, то інший вид залежності людини — від природно кліматичних умов — продовжує ще відігравати вирішальну роль. Аж до відмітки у 20 тис. років тому ритми заселення територій підпадали тим самим законам, що діяли і в середньопалеолітичний час: у періоди з більш комфортним кліматом освоєні території розширювалися, у періоди погіршення клімату — скорочувалися. Ця ритміка була пов'язана з реакцією на кліматичні зрушення стадних тварин, головного об'єкта полювання.