Соціальна організація
верхньопалеолітичних спільнот

Соціальна організація верхньопалеолітичних спільнот

Побут пізньопалеолітичної общини
Для відтворення основних рис соціального устрою верхньопалеолітичного суспільства визначального значення набувають дані про систему облаштування поселення і прилеглої території. Ранні верхньопалеолітичні пам'ятки за цією ознакою мало відрізняються від середньопалеолітичних. Натомість практично всі пізніші поселення з добре збереженим культурним шаром є чітко структурованими. Вони містять рештки жител, внутрішні й зовнішні вогнища, місця первинної обробки кам'яної сировини, виробничі місця, на яких проводилися ті чи інші господарські роботи, ями для харчових припасів, місця зосередження будівельного матеріалу для жител і таке інше. План поселення "вулицею" (Межирічі)Дослідження верхньопалеолітичних поселень на території України дало численні докази того, що їх основною структурною одиницею було не житло як таке, а господарсько-побутовий комплекс, тобто, житло у сукупності з переліченими вище господарськими спорудами. Отримані свідоцтва навмисного планування поселень: житла, як правило, розташовувалися або півколом, або "вулицею", в одну лінію. 
Верхньопалеолітичне населення, як і відомі за етнографічними даними спільноти мисливців-збирачів, використовувало дві основні форми експлуатації території. Перша, так звана логістична, характеризується наявністю центрального базового табору, до якого поверталися мешканці поселення після полювання, заготівлі інших харчів чи сировини для знарядь. Інша, "випадкова" форма експлуатації території передбачає пересування всієї групи людей у пошуках засобів існування та ситуативне користування ресурсами, які трапилися на шляху. На ранніх етапах верхнього палеоліту суспільство було структуроване на окремі общини чисельністю до 50-60 осіб. Натомість величина та особливості структури поселень пізнішого часу вказують на проживання парними сім'ями, що складалися з 4-6 осіб. 
Прикраси з мушель (Мізин)Суттєвою характеристикою верхньопалеолітичного суспільства є його незамкнутість. На відміну від суспільства пізніх неандертальців, життя общин яких проходило в межах невеликих географічних ареалів, інформаційні та обмінні контакти у верхньому палеоліті стають більш глобальними. Закономірними стають знахідки виробів та матеріалів, які походять іноді з дуже віддалених територій. Такими, приміром, є прикраси з мушель чорноморського або азовського походження, виявлені на стоянках Середньої Наддніпрянщини, Сіверщини й Волині. Непоодинокими є й випадки знахідок знарядь із кременю чи каменю, родовища яких знаходяться за кілька сот кілометрів від стоянок. Така віддалена "міграція" прикрас чи виробів свідчить або про високу мобільність населення верхнього палеоліту, або ж (що більш імовірне) про розвинену практику обміну екзотичними предметами.