Застосування нових
технологій і нових матеріалів

Застосування нових технологій і нових матеріалів 

Раніше вже наголошувалося на тому, що у верхньому палеоліті розщеплення було орієнтоване на виготовлення пластин. Це розщеплення стає більш економічним завдяки винайденню і застосуванню нових технологій, метою яких було отримати з одного крем'яного жовна якомога більшу кількість заготовок стандартних розмірів і форми. Розщеплення велося у різний спосіб: в руках, на пом'якшуючій контрудар підкладці, з фіксацією нуклеуса в різноманітних затискачах. Використовувалися різні відбійники: кам'яні, рогові чи кістяні. Застосовувалися рогові посередники між відбійником та нуклеусом. Верхньопалеолітичні майстри осягнули залежність ефективності розщеплення від форми та інших якостей нуклеуса. Його попередній підготовці — локалізації відбивної площадки, спеціальному оформленню робочої та інших ділянок — приділялась велика увага. Експериментували і з самою сировиною, намагаючись підвищити її якість. Помітивши, що насичений вологою кремінь є більш пластичним, первісні майстри стали зволожувати його перед розщепленням, закопуючи в землю. Вочевидь експериментували і нагріваючи кремінь у ґрунті під багаттям, чому є свідоцтва, що походять з різних стоянок, віддалених і територіально, і у часі. Водночас, намагаючись зменшити залежність від наявності родовищ кременю, вдавалися до пошуків інших видів сировини. Саме в верхньопалеолітичний час з'являється практика повсюдного виготовлення наконечників списів з кістки та рогу. Більша в'язкість виробів із цих матеріалів запобігала їх ламанню. Як ми вже знаємо, винайдення різця значно збільшило й урізноманітнило асортимент знарядь з кістки та рогу (голки, проколки, лощила, клини, кайла, всілякі руків'я, насади і таке інше. 
Знаряддя з кістки (голки, проколки, шила)
Значно ширше залучення верхньопалеолітичними майстрами кістки та рогу у виробничі процеси спричинили й такі прийоми їхьої обробки як свердління та шліфування. Особливо часто застосовували їх для виготовлення прикрас, які стають невід'ємним компонентом верхньопалеолітичної культури. Знахідки численних кістяних голок і проколок свідчать про ще один суттєвий технологічний прорив: про масову та повсюдну практику виготовлення шитого одягу. Вважається, що найбільш поширеним був закритий тип одягу. Останнім часом з'являються повідомлення про можливу практику виготовлення плетених тканин вже у верхньому палеоліті. Антропологи, зі свого боку, повідомляють про появу десь близько 25-20 тис. років тому ознак застосування людиною взуття з твердою підошвою. Безсумнівним є використання у верхньому палеоліті найрізноманітніших виробів із хутра, шкіри, ременів, а можливо — і з плетених тканин.