Веселовський Микола
Іванович

211px-VeselovskyjNI.jpg          Микола Іванович Веселовський (12 (24) листопада 1848, Москва — 12 квітня 1918, Петроград) — видатний російський археолог, сходознавець, який вивчав історію та археологію Середньої Азії. Вів розкопки в Самарканді, першим досліджував причорноморські і скіфські старожитності, розкопав Келермесскі кургани, Майкопський курган, кургани Солоха та Огуз. Професор Петербурзького університету (1890), член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук (1914).

         Закінчив курс Вологодської гімназії у 1867 році. У 1869 році вступив до Петербурзького університету на факультет східних мов за арабсько-турецькому розряду. За твір на тему «Про податки та повинності, що накладаються монголами на переможені народи» отримав золоту медаль. Після закінчення курсу в 1873 році був залишений при університеті; по захисту дисертації на ступінь магістра «Нарис історико-географічних відомостей про Хивинске ханство з найдавніших часів до сьогодення» (СПб., 1877) був затверджений доцентом, а в 1890 році — виконуючим обов’язки ординарного професора.

         У 1885 році Веселовський був відряджений в Туркестанський край з археологічною метою. Результати цієї поїздки частково оприлюднені у виданнях Імператорського Російського археологічного товариства. Микола Іванович вів розкопки руїн стародавнього городища, розташованого в безпосередній близькості від Самарканду — Афрасіаб. Їм було знайдено велику кількість різних предметів старовини, в тому числі залишки оссуаріїв, глиняні та цегляні стіни будинків, залишки колодязів, громадських сховищ води (хаузів) та водовідвідних споруд. Чотири польові сезони з 1891 по 1894 Микола Іванович на чолі археологічної експедиції досліджува скіфський курган Огуз на території сучасної Херсонської області. Приблизно в цей же час вчений дослуджує Кам’яну Могилу. У 1895 році Веселовський продовжив розкопки на Афрасіабі. З ім’ям Миколи Івановича пов’язано проведення перших наукових описів (фіксацій) видатних історико-архітектурних пам’яток Самарканда. У 1895 році він очолив експедицію вчених, архітекторів, художників, яка виготовила креслення і малюнки мечеті Бібі-Ханим і мавзолею Гур-Емір. У 1905 році за матеріалами цієї експедиції був створений багатобарвний альбом, присвячений мавзолею Гур-Емір.

         1896 — Микола Іванович вів розкопки поховань біля станиці Білоріченська. 1897 — Микола Іванович вів розкопки кургану поблизу мыста Майкоп. 1898 — Микола Іванович вів розкопки одного кургану поблизу аулу Уляп (Адигея) і знайшов у ньому поховання скіфського царя. Наступні 20-ть років Микола Іванович активно вів розкопки в Адигеї. Особливе місце серед його досілджень займає Майкопський курган, який поклав початок відкриттю майкопської культури. Два польові сезони (1909–1910) вчений досліджував курган Чмирева могила на Запоріжжі. У листопаді 1917, Микола Іванович, закінчивши черговий сезон розкопок повертається в Петроград. Намагається підвести підсумки своїм науковим пошукам і знахідкам. Проте вже 30 березня 1918 рік хвороба обриває його життя.