Автор гімну України

Автор гімну України 
Михайло Вербицький.  Автолітографія T. Маєргофера, кінець XIX ст.Михайло Михайлович Вербицький народився на Лемківщині. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько і ним та його молодшим братом Володиславом опікувався їх далекий родич перемишльський владика Іван Сні- гурський, один з найяскравіших діячів Української греко-католицької Церкви. У 1828 р. при перемишльській кафедрі владика І. Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався М. Вербицький. Угледівши у Михайла блискучий талант, владика запрошує з Чехії знаного кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке: у нього М. Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції. Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар композиторів "золотої доби" української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського. Саме духовні концерти Бортнянського найбільше вплинули на музику Західної України і світогляд М. Вербицького зокрема. Адже тоді, коли в церквах панувало одноголосся (самолівка) та простеньке двоголосся (єрусалимка), творчість Д. Бортнянського явила високопрофесійне багатоголосся. Згодом М. Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. До нашого часу збереглося створене ним "Поученіє Хітари", яке стало першим таким посібником в Україні. Коли наприкінці 40-х рр. налагоджується активне театральне життя, Вербицький одразу ж заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. П'єси, що ставились на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австрійсько-німецької. Музика у цих п'єсах відігравала надзвичайно важливу Каплиця над могилою  М. Вербицького. Млинироль, оскільки вносила у вистави яскравий емоційний елемент, а також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. Тому навіть досить посередні п'єси саме завдяки музиці Вербицького здобували велику популярність. Він написав музику до понад 20 вистав. Утім, політичні події 1848— 1849 рр. повернулися до завершення першого етапу відродження українського театру, то ж протягом кількох років М. Вербицький не писав музики до п'єс. У 1860-х рр. композитор знову звертається до жанру співогри, бо у Львові був відкритий театр "Руської Бесіди". Складні життєві обставини відтягнули висвячення М. Вербицького на священика. Зрештою, в 1850 р. він отримує єрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парохії до іншої, аж поки 1856 р. він не осів у с. Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Та матеріальні нестатки і тут не покидали його. Дата створення гімну "Ще не вмерла Україна" залишається дискусійною. Тривалий час вважалося, що твір був створений у 1862—1863 рр., але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису "Мета", який фактично вийшов в середині січня 1864 р. Його публікація, ймовірно, і наштовхнула о. Михайла написати патріотичну пісню. Можливо і те, що М. Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Відразу після створення пісня "Ще не вмерла Україна" набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини. В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Помер Михайло Вербицький 1870 р. в Млинах, проживши лише 55 років.