Гребениківська культура

Крем'яні нуклеуси та мікропластинки кукрецької культури. Південь України

Виділена за матеріалами двох десятків споріднених пам'яток пізнього мезоліту Північно-Західного Надчорномор'я зі своєрідним крем'яним інвентарем, якому властиві численні трапеції на перетинах правильних пластин, відтискна техніка розколювання кременю, плоскі, одноплощинні нуклеуси, численні "нігтьові" скребачки на невеликих відщепах, відсутність різців.
Поширена у степовій смузі Надчорномор'я між гирлом Дунаю та Нижнім Прутом на заході та Інгульцем на сході. Серед найбільш відомих стоянок: Мирне, площа розкопок якого сягнула майже 2000 кв. метрів, Гіржеве, Гребеники, Познанка, Казанка, Довжанка, Карпово. Датується пізнім мезолітом — VII—V тис. до н.е. Фауністичні рештки на стоянках свідчать, що гребениківська людність полювала на копитних лісостепу та степу — тура, коня, меншою мірою сайгака, віслюка, а також деяких лісових тварин (олень, кабан).
Крем'яний інвентар має аналогії у пізньому мезоліті та ранньому неоліті Нижнього Подунав'я та Балкан. Це дає підстави вважати, що культура постала внаслідок просування мігрантів з Балкано-Дунайського регіону на Одещину. Домішок матеріалів кукрецької культури (олівцеподібні нуклеуси, кукрецькі вкладні, мікрогравети, кістяні наконечники з пазами) свідчить, що мігранти застали в степовому Надчорномор'ї місцеву кукрецьку людність, з якою активно контактували. Гребениківці були першою протонеолітичною хвилею мігрантів з Балкан і Подунав'я у Південно-Західну Україну, яка передувала просуванню сюди неолітичних землеробів культур Криш, лінійно-стрічкової кераміки, Кукутені-Трипілля.