Кукрецька культура

Одна з найбільших за площею і найкраще вивчених мезолітичних культур України. Це єдина культура мезоліту України, пам'ятки якої невідомі за межами нашої країни, за винятком кількох стоянок Молдови. Крем'яний інвентар характеризується вкладнями кукрецького типу, олівцеподібними нуклеусами, численними відтискними мікропластинами, круглими скребачками, різцями на відщепах з плоским різцевим сколом, кістяними наконечниками списів зі щілинами-пазами для крем'яних вкладнів. 
Стоянки з таким крем'яним інвентарем досліджені від гірського Криму на півдні до Київського Полісся на півночі, від гирла Дунаю на заході до Надазов'я на сході. Серед них відомі стоянки Кукрек, Балін-Кош, Вишенне I у Криму, Кам'яна Могила у Надазов'ї, Абузова Балка, Добрянка 1,2,3 в Побужжі, Ігрень 8, Кізлевий, Велика Андрусівка у Подніпров'ї, Лазарівка, Прибір 7а у Київському Поліссі та інші. Культура датується від початку мезоліту до раннього неоліту — VIII-V тис. до н.е. Кукрецьке населення гірського Криму полювало на лісових копитних, степового Надчорномор'я — на лісостепових тварин, Надпоріжжя — на турів, благородних оленів, кабанів прирічкових лісів, ловили рибу.
Ігрень 8 — найвідоміша кукрецька стоянка в місці впадіння р. Самари в Дніпро в межах м. Дніпропетровська. Уздовж краю піщаної тераси Дніпра розкопано рештки десяти заглиблених на 1—0,7 метрів у пісок округлих напівземлянок діаметром 6-10 метрів. Заглиблені в землю, з метою утеплення, житла перекривалися дерев'яними каркасами та очеретяними дахами. В такому помешканні могло зимувати кілька сімей, які, судячи зі знайдених на стоянці кісток, полювали у прирічкових заростях на турів, оленів, кабанів, диких коней, водоплаваючих птахів, ловили рибу. Крем'яні та кістяні знаряддя стоянки дозволяють віднести її до кукрецької культури і датувати приблизно 8 тис. р. тому.
Культура постала у степовому Надчорномор'ї на місцевому підґрунті на зламі фінального палеоліту і мезоліту. Протягом мезоліту її носії розселялися в північному напрямку долинами Південного Бугу та Дніпра аж до Київського Полісся. Розселення кукрекців з Надчорномор'я на північ на початку мезоліту стимулювалося наступом Чорного моря, рівень якого, наприклад, у VII тис. до н.е. піднявся на 45 метрів. На початку VI тис. до н.е. під впливом культури Криш з території Молдови кукрецьке населення Побужжя трансформувалося в найдавнішу неолітичну культуру України — Буго-дністровську. Її носіїв витіснили з басейну Південного Бугу у Києво-Черкаське Подніпров'я неолітичні мігранти з Подунав'я — людність культур Гребеники, Криш, лінійно-стрічкової кераміки, Кукутені, Трипілля, що призвело до формування дніпро-донецької культури Середнього Подніпров'я. Наявність кукрецьких виробів у крем'яних комплексах раннього неоліту України свідчить про участь носіїв кукрецьких традицій у формуванні неолітичних культур Надпоріжжя та Надазов'я (Сурська), Криму (Олексіївська, Ташаїрська), Південного Бугу (Буго-дністровська), Середнього Подніпров'я (Дніпро-донецька). Кукрецькі впливи простежені в Середньому Подністров'ї та на Сіверському Дінці.