Культура римських
впливів

Найяскравішою культурою не лише України, але й усієї Східної Європи римського часу є черняхівська. Вона охоплює величезну територію, яка включає більшу частину сучасноїПоселення черняхівської культури Боромля 2 (Сумська обл.) України (за винятком північних районів у лісовій зоні та степових областей Лівобережжя), Молдову, а також східну Румунію (тут вона має назву "культура Синтана де Муреш") і західні частини Курської та Білгородської областей Росії.Поселення черняхівської культури Глеваха (Київська обл.)
Черняхівська культура поєднала в собі виробничо-технічні досягнення римських провінцій та місцеві традиції різноетнічних племен — дако-гетських, пізньоскіфсько-сарматських та слов'янських, представлених у попередній час пізньозарубинецькими пам'ятками та зубрицькою культурою. Певну роль у консолідації населення відіграли й готи, котрі якраз у цей час з'явилися у Лісостепу. Запровадивши політичний контроль над місцевим населенням, вони стимулювали утворення великої соціально-економічної спільноти.
Формування черняхівської культури відбувається у першій половині ІІІ ст. Розквіт культури охоплює другу половину ІІІ — IV ст., період занепаду — кінець IV — перша половина V ст.
Першим дослідником її пам'яток був В. В. Хвойка, який у 1899– 1901 рр. провів розкопки могильників у селах Ромашки та Черняхів на Київщині. Один із цих могильників і дав назву новій культурі. Приблизно в той самий час у верхів'ях Західного Бугу і Дністра черняхівські старожитності вивчав К. Гадачек. Дослідженнями цих пам'яток займалися М. Ю. Смішко, А. Т. Сміленко, Є. В. Махно, М. Ю. Брайчевський, Е. О. Симонович, В. Д. Баран, Н. М. Кравченко, М. О. Тиханова,  І. С. Винокур, Б. В. Ма- гомедов, Г. Б. Федоров, Е. А. Рік- ман та ін. 
До карти пам'яток черняхівської культури України зараз входить близько 3500 пунктів. Серед них широко розкопані поселення в Неслухові та Ріпневі на Західному Бузі, Черепині, Теремцях і Соколі на Дністрі, Журавці й Обухові у Подніпров'ї, могильники Черняхів, Косанове, Компанійці та багато інших.
Ареал поширення пам'яток черняхівської культури насамперед охоплює лісостепову зону, в той час як степ був заселений порівняно мало, і життя тут осілого населення пов'язане з долинами річок. Досить щільно черняхівські пам'ятки займають узбережжя Чорного моря на захід від гирла Дніпра.
Поселення, як правило, розташовані на схилах невеликих річок, потічків, поблизу джерел питної води. Їхні розміри звичайно невеликі — 200– 300 м у довжину і 100–180 м завширшки. Але зустрічаються і селища завдовжки до 1–2 км. Реконструкція житла черняхівської культури
Окрім численних селищ відомі три черняхівські городища: Башмачка у Надпоріжжі, Олександрівка на Інгульці та Городок у пониззі Південного Бугу. До систем їхніх фортифікації входили рови, вали, ескарпи, кам'яні стіни та башти. Городища стояли на південно-
східному кордоні черняхівського ареалу, контролюючи "степовий коридор", яким постійно просувалися кочовики. Городища виконували не тільки оборонні функції, але й були адміністративними центрами та резиденціями військових вождів.
Типовим є розміщення жител уздовж схилу на відстані кількох десятків метрів одне від одного. Господарські споруди розташовані поряд із помешканнями або займають вільну ділянку. У деяких селищах житла різного за походженням населення (слов'ян і германців) групувалися спочатку на різних ділянках; лише згодом вони розташовуються поруч, на одній території (Журавка).
Житла черняхівської культури можна звести до трьох типів: заглиблені в материк напівземлянки і землянки, поширені у лісостеповій зоні; наземні глинобитні житла, що переважають у Прутсько-Дністровському межиріччі; кам'яні будівлі, характерні для Північного Причорномор'я.