Між германцями і
слов'янами

Речі з багатого поховання (с. Гринів Львівської обл.)Західна частина слов'янства була представлена пшеворською культурою. Вона поширена у Центральній і Південній Польщі. На землях між Одером і Віслою пшеворська культура відомаБронзове окуття піхов меча (с. Гринів Львівської обл.) від рубежу ІІІ/ІІ ст. до н. е. до V ст. н. е.
У Західному регіоні України, на Волині й у Подністров'ї, па-
м'ятки пшеворської культури з'явилися вже у сформованому вигляді у І ст. до н. е. (тобто тоді, коли на території Польщі відбувався процес інтеграції за-
йшлої германської та автохтонної давньослов'янської людності). 
Носії пшеворської культури з'явилися на Волині й Поділлі в результаті розселення з території Мазовії та Підлясся. Унаслідок симбіозу з місцевим населенням у цьому регіоні сформувався своєрідний варіант пшеворської культури, носіями якого, очевидно, були слов'яно-германські племена. Пам'ятки Волино-
Дністровського регіону посідають проміжне місце, як у територіальному, так і в культурному відношенні, між германцями і слов'янами.
До іншої хвилі пшеворських міграцій на захід належать одиничні поховання воїнів, що супроводжувалися зброєю, кінця ІІ — початку ІІІ ст. н. е. (Капустянці, Петрилів, Млинів).
Перші поховання пшеворської культури на території Галичини відомі з кінця ХІХ ст. У 1930– 1960-х рр. пшеворські старожитності тут досліджувалися М. Ю. Смішком, І. К. Свєшніковим, Г. І. Смірновою, В. Д. Бараном. Із 1970-х рр. систематичні роботи у Подністров'ї та на Західній Волині ведуться Д. Н. Козаком.
На відміну від Польщі, пшеворські поселення в Україні вивчені краще, ніж могильники. Зараз відомо понад 40 селищ. Зазвичай вони невеликі, площею до 0,5 га, розташовані на низьких терасах або мисах і складаються з трьох–п'яти жител, вогнищ просто неба та кількох ям-погребів. На поселенні, ймовірно, проживала одна патріархальна сім'я.
Житла були напівземлянками квадратної форми або рідше наземними будівлями. Стіни мали каркасно-стовпову конструкцію і були обмащені глиною. Уздовж стін містился земляні останці — рештки лежанок, накритих деревом. Усередині житла було вогнище на глиняній площадці або кам'яній вимостці, інколи трапляються глинобитні або вирізані у земляній стінці печі.
Поховальний обряд досить близький до зарубинецького. Досліджено два невеликі могильники — Звенигород та Гринів. Рештки тілоспалення, що відбувалося осторонь, вміщували в урну, котра, як правило, накривалася кам'яною плиткою, уламками посуду або умбоном щита. Поряд лежали побутові речі, знаряддя праці. Частина з них, очевидно, супроводжувала небіжчика на поховальному вогнищі. Посуд здебільшого фрагментарний. Специфічною рисою поховального обряду пшеворської культури є наявність зброї у захороненнях воїнів. Зброя, вміщена у поховання, ритуально ушкоджена. Привертає увагу поховання з Гринева, що належало представнику племінної верхівки.
Керамічний комплекс пшеворської культури з українських пам'яток мало відрізняється від матеріалів, які походять із Польщі. До нього входять ліпні горщики, миски, кухлики, вази. Поширені горщики з відігнутою шийкою та округлим корпусом. Поверхня горщиків часто комбінована: верх загладжений, а нижня частина шорсткувата. Лощений столовий посуд— це різноманітні миски, вази, горщики. Миски здебільшого конічної форми з відігнутими вінцями. Кружки — конічні, циліндричні, напівсферичні. Інколи лощений посуд прикрашений врізними геометричними композиціями.
Речовий матеріал представлений металевими знаряддями праці та побутовими речами (шила, ножі, ножиці, гребінці, ключі тощо), зброєю (довгі мечі, частини щита, наконечники списів і стріл, шпори, піхви), предметами одягу (пряжки, фібули, підвіски), прикрасами (скляне та фаянсове намисто, підвіски, амулети). Із глини виготовлені пряслиця, ллячки, відтяжки для ткацького верстата, тиглі тощо, з каменю — точильні бруски, зернотерки.
Із кінця I ст. н. е. пшеворське населення на західноукраїнських землях змішується з мігрантами — нащадками зарубинецьких племен і носіями липицької культури. На цій основі виникає зубрицька культура.