Загадка бастарнів

Пам'ятки поєнешті-лукашівської культури поширені у Карпато-Дністровському регіоні у межиріччі Дністра, Пруту та Серету, тобто на частині території Румунії, Молдови таКороноподібна гривна України
Кухонний посуд поєнешті-лукашівської культури (переважно у Чернівецькій обл.). Перша пам'ятка, могильник Поєнешті в Румунії, був відкритий наприкінці 1930-х рр. На території Молдови могильник і поселення біля с. Лукашівка були розкопані у 1950-х рр. Г. Б. Федоровим. Дослідник визначив
його однотипність із румунськими пам'ятками та запропонував об'єднати їх в одну культуру — поєнешті-лукашівську.
В українському Подністров'ї аналогічні поселення протягом 1960–1970-х рр. досліджені у Круглику, Кодині, Соколі, Гринчуку (розкопки Б. О. Тимощука, І. С. Винокура, С. П. Пачкової). Г. І. Смірновою розкопано могильник Долиняни. Зараз відомо близько 200 поселень, могильників і окремих знахідок типу Поєнешті Лукашівка, з них в українському Подністров'ї – до 40 пунктів.
Поселення неукріплені й розташовані компактними групами — від кількох до двох десятків селищ у кожній. За топографією вони поділяються на мисові та низинні. Більшість селищ мала площу до 2 га.
Житла — наземні й напівземлянки, до того ж на одному поселенні можуть бути житла обох типів. Напівземлянки прямокутної або овальної в плані форми площею до 20 кв. м. Наземні будівлі мали площу до 48 кв. м. Стіни жител обох типів мали каркасно-плотову конструкцію та були обмазані глиною. Опалювалися приміщення вогнищами, викладеними камінням чи глиною або інколи глиняними печами. У заглиблених житлах уздовж стін були земляні лежанки. Поблизу осель розміщувалися вогнища просто неба та господарські ями, різноманітні за формою та призначенням.
Могильники — "поля поховань" без зовнішніх ознак. Найбільші румунські могильники — Поєнешті (152 поховання) та Боросешті (150 поховань), на інших поховань значно менше. Обряд — тілоспалення за межами могильної ями. Поховальні ями переважно круглі, діаметром 0,5–0,8 м, завглибшки до 1 м. Рештки кремації, звичайно, очищені від залишків поховального вогнища, вміщені в урни — переважно чорнолощені горщики, інколи — високі миски з ручками, глеки та вази. Урни, як правило, накриті покришками — мисками. Інколи зустрічаються ямні поховання та поховання із залишками поховального вогнища.
В урнах містяться речі, що побували у вогні, — прикраси та деталі одягу. У деяких похованнях виявлені посудини-стравниці, побутові речі, знаряддя праці та зброя. Зустрічаються також безінвентарні поховання та символічні поховання — кенотафи.Фібули, посуд та наконечник піхов меча (могильник Долиняни)
Керамічний комплекс складається з ліпного кухонного посуду із шорсткою поверхнею, ліпного лощеного столового посуду, а також невеликої кількості амфор та кельтської кераміки. Кухонний посуд (горщики, миски, кухлі, глеки, конічні покришки, диски-коржівниці та ін.) на поселеннях складає до 90 %. Кухонні горщики часто прикрашені наліпними валиками, шишечками, вушками, підковками, деякі мають шорсткуватий корпус і підлощену шийку та низ. Серед лощеного посуду переважають миски і горщики, менше глеків.
Серед прикрас найчастіше трапляються залізні та бронзові фібули, перше місце серед яких посідають фібули з кульками. Виявлені також металеві браслети із шишечками, кільця, короноподібні шийні гривни, сережки, намиста з металевих пронизок та скляних намистин, які були античним імпортом. Етнографічною ознакою можна вважати браслети з потовщенням у середній частині та частки ременя — округлі пряжки, металеві накладні пластини і своєрідні застібки — "дзьобоподібні" гачки. На поселеннях знайдені знаряддя праці та побутові речі — залізні серпи, ножі, бритви з напівкруглим лезом.
Поєнешті-лукашівська культура склалася внаслідок переселення племен із південного берега Балтійського моря (очевидно, германців із латенізованою культурою) під тиском кельтів у гето-дакійське середовище пониззя Дунаю. Наймовірніше, на ранньому етапі свого існування поєнешті-лукашівське населення було змішане, його основу становили місцеві племена — гети, а іншу частину — різноетнічне латенізоване населення межиріччя Ельби — Одера. Можливо, це населення мав на увазі Страбон, коли писав про бастарнів, які змішалися з фракійцями.
Поєнешті-лукашівська культура зникає, не залишивши по собі прямих наступників, очевидно, внаслідок складної етнополітичної ситуації на Нижньому Дунаї, викликаної експансією гетів.