« І ТЕРНЯ СТАНЕТЬСЯ
ЗА РОЖУ» ( про Івана Огієнка)

Інна НАГОРНА
« І ТЕРНЯ СТАНЕТЬСЯ ЗА РОЖУ»
                
      Серед імен Великих Українців ім’я Івана Огієнка ( митрополита Іларіона) шановане особливо. Тож приємно усвідомлювати, що своєю високістю воно доторкується і нашого волинського краю: у 1903 році фельдшер І.Огієнко екстерном склав іспити в Острозькій класичній гімназії і отримав матуру – свідоцтво зрілості. Це дало йому право вступити на навчання до університету. Згодом, коли Улас Самчук редагував у Рівному газету «Волинь», то мав стосунки із посланцями холмського владики Іларіона. Про це ми читаємо в Самчуковій книзі споминів і вражень «На білому коні»: «Нас відвідувала безконечна кількість відвідувачів і гостей – зі сходу і заходу. Майже всі, що подорожували через Рівне, не минали нашої редакції, а то й моєї приватної хати. Доводилося часто приймати емісарів конкуруючих церковних ієрархій – митрополита Дениса Варшавського, митрополита Іларіона Холмського, архієпископа Луцького Полікарпа, які вели свою політику і мобілізували для цього нашу опінію» [23;212].
       Творчі набутки цієї людини просто вражаючі. Тут і «Дохристиянські вірування українського народу», і «Словник Шевченкової мови», і двотомна «Історія церковно-слов’янської мови», і чотиритомний «Етимологічно-семантичний словник  української мови». Митрополит Іларіон звершив другий в історії українського народу та історії його Церкви повний переклад Біблії, присвятивши цій подвижницькій праці сорок років. А ще були непроминального значення роботи «Українська культура» та «Українське писання» (граматика), тиражі яких були на той час (1918-ий рік) нечувано високими – понад мільйон примірників кожна; ще були фундаментальні «Історія українського друкарства», «Історія української літературної мови», «Українська Церква за час Руїни», «Поділ Єдиної Христової Церкви і перші спроби поєднання її», «Книга нашого буття на чужині»... Спромігшись навіть на одну з таких праць, людина вже обезсмертила б своє ім’я в історії України. А тут маємо таке розкрилля таланту!
     Не менш ваговитими були і Огієнкові організаторські діяння. Він був одним із утверджувачів Українського державного університету в Києві за уряду гетьмана Павла Скоропадського в 1918 році. Був засновником і першим ректором Кам’янець-Подільського університету до 1920 року. За часів Директорії був Міністром освіти в уряді УНР, а згодом – Міністром віросповідань аж до 1924 року. Це йому уряд Української Народної Республіки доручив скласти програму Свята Проголошення Акту Соборності України та очолити ці урочистості. Він і визначив дату Свята Злуки – 22 січня 1919 року.
       Коли уряд УНР силою воєнно-політичних обставин змушений був переміститися в Польщу, «в тодішньому тимчасовому «центрі» Української Народної Республіки, яким був Кам’янець-Подільський, з доручення Симона Петлюри залишився, як найвищий представник уряду, Головноуповноважений уряду УНР, проф.І.Огієнко; і на цьому становищі він фактично, тут на місці, мусів узяти на себе обов’язки керування державним апаратом УНР – від листопада 1919 року по 1920 рік» [22;10].
       А ось віхи діянь Митрополита Іларіона в оцінці тих, хто його знав.
     «З певністю можна сказати, що за час правління Холмсько-Підляського митрополією (20.10.1940 р. – 18.07.1944 р.) ніхто інший не зробив так багато для цього багатостраждального краю, починаючи після Данила Галицького, як владика Іларіон. Йому доводилось проводити значну і наполегливу роботу серед деякої частини зрусифікованих священиків, виховувати в них розуміння служити своїй нації, працювати в культурно-освітніх установах, українізувати парафіяльне життя» [4;46].
     «У життя і розвиток нашої Церкви в Канаді владика Іларіон вклав два десятки років ревної і невтомної праці. Його відхід (29 березня 1972 року) всі ми відчули як велику втрату... Постать бл.пам’яті Митрополита Іларіона (Огієнка) навіки залишиться в історії нашої Церкви в Канаді. Він був мужем епохи» [3;305].
        Однак цією книгою ми представляємо автора-поета.Автора, який із висоти свого поважного віку мав повне право виголосити для нас усіх святу істину про сенс людського буття:

Найбільше щастя: для Народу
Віддати все своє життя,
Покласти душу за Свободу,
Прийнять за нього й розп’яття!

      («Українському народові у дні мого сімдесятп’ятиліття»)

      Художня палітра Івана Огієнка досить багатобарвна. Його твори насичені ємкими й оригінальними образами, що пробуджують чуття і творять відповідний настрій.

І грім гримів, й огні палали,
І різали мечами землю,
Й впинались в неї, як стожала,
А я в страху душею внемлю...
           («В огні і бурі»)

Співала пташка на калині
І все цвіло навкруг весною,
Луна стелилась по долині
Так ніби стрічкою ясною...
          («Весінні гімни»)

       За життя автор створив сотні ліричних віршів, друкував їх у різних періодичних виданнях. Тож не можна погодитися з Юрієм Муликом-Луциком, що «поетична форма у нього – це тільки засіб, що служить його мислительській меті»[22;33].
       Поезія Іларіона-Огієнка є насамперед вираженням стану душі, виливом глибоких почувань автора, переживань і мрій. Високість мрій і дум віддзеркалюється повною мірою і в стилі авторського письма. Це особливо помітно в автобіографічній поемі «На Голготі». У ній, оглядаючи шлях, пройдений героєм поеми Іваном Бориною, своїм прототипом, автор зізнається:

Життя йому вложить хотіло
Все серце в мертвую труну,
Господь же вклав живу струну
Бреніть на подихи всі сміло.
                       («На Голготі». С.8).
Борина був, як гусла Божі,
Що плачуть з леготом в недолі,
І на кожні подихи ворожі
В душі його стогнали болі.
                  («На Голготі» С.33).

       Прагнучи відродити в українській літературі призабутий жанр містерій, митрополит Іларіон багато уваги приділив праці саме в цьому жанрі. Тож у першому томі своїх творів який побачив світ у 1957 році у Вінніпезі, автор вмістив свої філософські містерії. Том завершено післямовою про релігійну поезію. На нашу думку, ця післямова є своєрідним ключем до розуміння усього поетичного доробку Івана Огієнка.Тому вміщуємо її у даному виданні.
       На закінчення хочу ще раз повторити слова Поета:

Люби свій Край, як любиш Бога,
А свій Народ, як Матір Божу,
Тоді Голгота – в Рай дорога,
І терня станеться за рожу.
   («Українському народові у дні мого сімдесятп’ятиліття»).


       Список використаних джерел та літератури:

1.Віра й культура. Місячник української богословської думки й культури. – Вінніпег. – Ч.ч.3,8 за 1956 р.; 7-8 за 1967 р.
2.Віра й культура. Видання педагогічного персоналу й співробітників Колегії Св.Андрея у Вінніпезі. – Ч.15. – 2008 – 2010.
3.Кравченко Олег. Митрополит Іларіон (Огієнко) – мій учитель і святитель. // Віра й культура. – Ч.15. – 2008-2010.
4.Медвідь Володимир. Син Холмщини.Согади. – Рівне. – 2002.
5.Митрополит Іларіон. Твори. - Т.1. – Вінніпег. – 1957.
6. Митрополит Іларіон. Твори. - Т.2. – Вінніпег. – 1960.
7. Митрополит Іларіон. Твори. - Т.3. – Вінніпег. – 1962.
8. Митрополит Іларіон. На Голготі. Поема. – Париж. – 1947.
9. Митрополит Іларіон. Марія Єгиптянка. Поема. – Париж. – 1947.
10. Митрополит Іларіон. Туми. Поема. – Париж. – 1947.
11.Митрополит Іларіон. Прометей.Поема. – Вінніпег. – 1948.
12. Митрополит Іларіон. Жертва вечірняя (Ісус і Варавва). Поема. – Вінніпег. – 1949.
13.Митрополит Іларіон. Поділ Єдиної Христової Церкви і перші спроби поєднання її. – Вінніпег. – 1952.
14. Митрополит Іларіон. Українська Церква за Богдана Хмельницького.– Вінніпег. – 1955.
15. Митрополит Іларіон. Українська Церква за час Руїни. – Вінніпег. – 1956.
16. Митрополит Іларіон. Книга нашого буття на чужині. – Вінніпег. – 1956.
17. Митрополит Іларіон. Наша літературна мова. – Вінніпег. – 1959.
18. Митрополит Іларіон. Розп’ятий Мазепа. Історична драма. – Вінніпег. – 1961.
19. Митрополит Іларіон. Служити народові – то служити Богові. – Вінніпег. – 1965.
20. Митрополит Іларіон. Слово про Ігорів похід. – Вінніпег. – 1967.
21. Митрополит Іларіон. Рятування України. – Вінніпег. – 1968.
22.Мулик-Луцик Юрій. Усопшому митрополиту Іларіону в пам’ять на віки вічні.// Віра й культура. – Ч.15. – 2008-2010.
23.Самчук Улас. На білому коні.Спомини і враження. – Вінніпег. – 1980.
24. Самчук Улас. На коні вороному .Спомини і враження. – Вінніпег. – 1990.
25. Слово Істини. Народний християнський місячник. – Вінніпег. – Ч.8 за 1948 р.; Ч.10-11 за 1949 р.
26.Тимошик Микола.Життя і діяльність Митрополита Іларіона (Івана Огієнка) як взірець для сучасників. // Віра й культура. – Ч.15., - 2008-2010.
27.Фонди Рівненського обласного державного архіву.
28.Фонди Рівненського обласного краєзнавчого музею.
29.Ярмусь Степан.Віра і праця в пересвідченнях Митрополита Іларіона. // Віра й культура. – Ч.15. – 2008-2010.