АНТІН ЧЕКМАНОВСЬКИЙ

       АНТІН ЧЕКМАНОВСЬКИЙ — це псевдонім Антона Нивинського, відомого письменника, журналіста і громадського діяча на Волині. Народився 1890 р., З серпня у селі Тинному, біля Рівного, на Волині. Батько урядовець за царського режиму, мати зі старого волинського священицько-дяківського роду Чекмановських. Реальну гімназію закінчив у Рівному. Не маючи змоги вчитися вище, всту¬пив до земства, як помічник бухгальтера. Разом з деким із тодіш¬ніх рівенчан починає нелегальну культурно-освітню роботу серед української міщансько-селянської молоді Рівного й довкільних сіл, поширюючи «з-під поли» українську книжку.
Під час війни в кінці 1915 року, як вояк, опиняється на фронті. Важко контужений під Мінськом, лікується у Вороніжі; пізнає Лі¬вобережжя, а також і Московщину, переведений зі своєю части¬ною до Тамбова. Це міцно поглиблює його національну свідомість в дусі антиросійському. На початку революції 1917 року вертається до родинного Рівного, віддається з палом національно-революційній та господарсько-політичній діяльності. Тій праці присвячує всі найкращі роки свого життя.
       Один з найактивніших організаторів національно-культурного й політичного життя Рівенщини, рівенської «Просвіти»; довголітній член управи й секретар тієї останньої. Як громадський робітник, скромний і працьовитий, далекий від роблення будь-якої кар’єри на громадській ниві, проробляє довгі роки, поруч з іншими, цю «чорну», невидну роботу, яка згодом лягла в основу національно-політичного  відродження Волині.
        З упадком української державности та приходом польської окупаційної влади на західню Волинь, Антін Нивинський стає в ряди безкомпромісових борців проти тієї влади і з цих позицій не сходить до самого кінця польської окупації українських земель. Підпорядкувавши цілком своє особисте життя тій політичній бо¬ротьбі, живе весь час у тяжких матеріяльних злиднях, мешкаючи в  Рівному та Здолбунові (1920—1933 рр.). Як журналіст, працює по¬стійно у місцевих волинських часописах: «Громада» в Луцьку, яку сам редагує (1923 р.), потім як співпрацівник «Української Громади», яку видає пок. сен. Черкавський; також у «Громадськім Голосі»  та гумористичному „Зизі"  (Львів).
          Літературну діяльність розпочинає дуже молодим, друкуючи свої перші оповідання в «Українській Трибуні» (Варшава, 1920 р.), новеля «Ті і та» та ін. В альманасі «Метуса» 1922 р. оповідання: «Соняшні сльози», «3ейда Пук», «Пані Ія та Кардинал», «Рибалка Круть» та багато інших. В «Новій Україні» (Прага, 1925 р.) но¬веля «Легенда про безодню» та у варшавському альманахові -квартальнику «Ми» (1933) оповідання «Поліщуцька мати», — всі три   гарні   довгі   оповідання   з   циклю    «Поліські    оповідання».    У львівському літературно-мистецькому журналі  «Назустріч»   (1936) — новели «Самсон і Даліля».
          З недрукованих речей Чекмановського, які пропали будь У Львові з приходом большевиків 1939 року, будь у варшавській пожежі 1944 року, були: «Збірка поліських оповідань», з яких друковані були вищезгадані три, «Рибалки», «Охрим Сірин», істо¬рична повість «Полум’яний їздець» та «Здобувачі», написані між 1933—1939 роками. Усі загинули в рукописах.
         Антін Нивинський (Чекмановський) помер 3 грудня 1945 року в Скаржиську, в Польщі, під большевицькою окупацією, в самоті й забутті, переживши перед тим ціле пекло варшавського повстання (1 серпня — 16 вересня 1944 року), на хворобу серця, яку зав¬дячує важким умовам польської окупації  Волині та громадській праці в цих умовах, матеріяльним злидням, неоднократному пере¬сиджування у в’язниці, тощо.
          З усього письменницького дорібку Антона Чекмановського за¬лишилася одинока, мабуть, повість «ВІКИ ПЛИВУТЬ НАД КИЄВОМ», видана вперше у Львові, 1938 р. (видавництво «Батьків¬щина»), якої єдиний примірник зберігся у д-ра Івана Дурбака, дякуючи якому, маю можливість перевидати її тепер та поручити ласкавій увазі читачів.


Філядельфія   1962.                                                   Галина Журба