Антоніна Горохович.
Свіча її пам’яті.

Інна НАГОРНА
Антоніна Горохович.Свіча її пам’яті.

      3-го квітня  2012 року  виповнилося  15 років від дня смерті  талановитої письменниці, дослідниці української літератури і видатної діячки пластового руху  Антоніни Тихонівни Горохович.
      Антоніна Горохович багато працювала для України. Вона хотіла бачити український народ  сильним і вільним. Для того обрала  зброю – рідне слово, що його несла всюди – на чужині і дома, рідну мову, як найбільший скарб, яким має дорожити кожна українська людина.
       Народилась Антоніна Горохович 1913 року в селищі Великі Мижирічі, що на Рівненщині. Після закінчення Рівненської Української Гімназії,  працювала на громадській роботі в Союзі Українок Волині. Праця серед народу захоплює молоду організаторку, одначе в неї було непереможне бажання осягнути ширші знання, здобути професію, щоб бути самостійною людиною. Особливо захоплювалась літературою.
      В ті часи освітньо-громадську працю заборонив польський уряд, під окупацією якого перебувала  частина Волині. І Антоніна Горохович виїхала до Львова, де  записалась на філологічний факультет  Львівського університету. Саме в той час розпочалася Друга світова війна, яка перервала її навчання.
      Виїхавши до Німеччини,  дівчина  закінчує агрономічні студії в УТГІ в Мюнхені і Регензбурзі. На еміграції Тоня Горохович віддано працює в Пласті, виконуючи обов’язки головної референтки Уладу Пластових Новачок. Приїхавши до Канади 1949 року, постійно працювала в Пласті та учителькою в українських школах і на Курсах Українознавства. Паралельно навчалася в Оттавському університеті в Канаді.
      З 1963-1990 творчо  співпрацює з Союзом Українок Канади, з журналом “Промінь”, майже в кожному його числі друкуючи статті на літературні та громадські теми, виступаючи часто під псевдонімами Уляна Пелех, Волинянка, Сестричка Уля та іншими.
      З 1968-1981 працює як член редакційної колегії журналу для пластунів “Юнак”. З 1971 року редагувала журнал для дітей “Готуйсь” та журнал для пластунів “Пластовий шлях”.
       Поза часописами Союзу Українок і Пласту час від часу публікації письменниці можна було читати у “Свободі”, “Новому Шляху”, “Українському голосі”, “Літописі Волині”. Була членом редколегії літературного журналу “Нові дні”.
      Серед виданих праць Антоніни Горохович – педагогічна книжка  «Батьки і діти» (1965), дослідження “Діялог у стилі Лесі Українки” (1978), “Поетика Лесі Українки і її афоризми”(1980), “Від розстріляного до замученого відродження”(1988).
      Коли 11 грудня 1989 року в Торонто, в залі Українського національного об’єднання відбувався вечір на пошану  Антоніни Горохович, то загальну увагу привертав промовистий напис на сцені:  «Вітаємо Вас, дорога Тоню!» Саме він чи не найпереконливіше свідчив про вияв сердечної приязні учасників шанобливої імпрези ( а в залі було понад триста осіб) до багатолітньої  громадської діячки, учительки, журналістки, письменниці, наставниці молоді і редактора пластових видань.
      На життєвій ниві, визначеній  Долею, вона була подвижницею. Затятою і амбіційною. Досить нагади, як  інженер-агроном Тоня Горохович, всупереч обставинам, вперто йшла до здобуття ґрунтовної філологічної освіти. І 6 жовтня 1967 року, вже 54-літньою, таки захистила дипломну магістерську працю на Славістичному відділі Оттавського університету в Канаді. Тема її дисертації суто волинська, рідна – «Афоризми в творчості Лесі Українки»[1]. З такої нагоди пані магістра привітав навіть колектив Інституту Дослідів Волині [4;64].
      Талановитою трудоголічкою, наполегливою, впертою, послідовною, з високим почуттям власної гідності, відповідальності та честі – такою її знав Улас Самчук, довірливо залучаючи до поважних громадських справ. Тож коли головою якогось громадського комітету – чи то для вшанування когось, чи то для побудови пам’ятника комусь із видатних українців – обирали Уласа Самчука, то він настоював, щоб секретарем того комітету була Антоніна Горохович. І справа рухалася успішно. Адже Тоня мала не тільки досвід діловодства, а й неабиякі організаторські здібності. Та ще й щиро прагнула сприяти своєму знаменитому землякові-письменникові у його трудах.
      У списку колишніх учнів Рівненської Української Гімназії прізвище Антоніни Горохович стоїть поруч із прізвищами Олександра Бусла, Анатоля Демо-Довгопільського, Ростислава Волошина, Андрія Кисіля, братів Робітницьких. Всі ці люди стали гордістю й славою не тільки Волині, а й усієї України. Кожний вартий окремої розповіді, окремої згадки, окремої пісні. Але тільки одній Антоніні Горохович випала висока місія служити справі Незалежності України ще й у 60-ті та 70-ті роки минулого століття – в роки найпотужнішого більшовицького наступу на все українське. Зокрема, вона неодноразово приїжджала туристкою в Україну, відвідувала сім’ї репресованих, допомагаючи їм морально й матеріально. Так, у сповненій злоби статті М.Подоляна в «Літературній Україні» від 15 серпня 1978 року читаємо[3]: «Зійшовши з літака, пані Горохович поспішає до деяких своїх «друзів», таких, як Н.Світлична чи М.Коцюбинська,щоб розказати їм про антирадянську діяльність зарубіжних оунівських організацій… А разом з тим і «подарунки» вручає». Дане повідомлення про підтримку Антоніною Горохович дисидентів тоді мало сприйматися як осуд, зате сьогодні – як подвиг.
     Працівники Літературного музею Уласа Самчука в Рівному  у квітні 2011 року запилили “Свічу пам’яті”, приурочену пошануванню Антоніни Горохович.
     У «Бібліотечці Літературного музею Уласа Самчука в Рівному»  вперше в Україні вийшла книга Антоніни Горохович  “Багатшати душею”[2].  З’явилася вона у видавництві «Азалія» Рівненської організації Національної Спілки письменників України завдяки засновникові і першому зв’язковому  пластового куреня юнаків ч.33 імені Уласа Самчука в Рівному  Володимиру Русанову. До цього видання відібрано тільки деякі статті та дослідження авторки. Подаються  також матеріали про саму Антоніну Горохович. Нехай же книжка А.Горохович “Багатшати душею” сприймається як квітка-незабудка на могилу нашої землячки – однієї з найдостойніших волинянок.

                            
                               ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА:
1. Горохович Антоніна. Поетика Лесі Українки і її афоризми. – Вінніпег: Волинь. – 1980.
2. Горохович Антоніна. Багатшати душею (упорядник Інна Нагорна). Твори.  – Рівне: Азалія. -  2011.  
3. Літературна Україна. – Київ. - 1978.  15 серпня.
4. Літопис Волині. – Вінніпег. – 1967. Ч.9. – С.64