Історична довідка про
місто Рівне

Вперше поселення Рівне в офіційних документах згадується у 1283 р., як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польській хроніці «Щорічник краківського повіту». Тут йдеться про те, що польський король Лєшко Чорний переміг литовські загони, очолювані Віттеном, які спустошили Сандомирську землю. Литовці почали тікати і опинилися поблизу волинського міста Лукова. Звідти пішли густим лісом, заболоченим лугом й зупинилися неподалік місцевості, яка називається Ровно.

Ровно збудував на східних рубежах свого князівства волинський князь Володимир Василькович, племінник Данила Галицького. Галицьке-Волинський літопис повідомляє, що Володимир інтенсивно будував нові міста і зміцнював старі, особливо на окраїнах князівства.
У 1340 р. майже на 200 років згідно з грамотою польського короля значна територія Волині, включаючи Рівне, були передані Великому князівству Литовському.

А в 1481 році за дочкою князя Несвицького Анастасією переходить Рівне до Гольшанських і тоді ж король польський і великий князь литовський Казимір надає поселенню Рівне магдебурзьке право, за яким воно зрівнялося з іншими містами, що мали своє самоврядування. Найбільш достойні люди увійшли до складу міської ради. У місті був і свій лавницький (купецько-міщанський) суд, який розглядав карні та цивільні справи.

У XVI ст. Рівне перейшло до князів Острозьких. Саме тоді місто з'являється на географічних картах.

Після Люблінської унії 1569 року Рівне разом з іншими українськими містами опинилося у складі Польщі як місто Луцького повіту.

1723 — Рівне переходить у  власність  польських  шляхтичів  Любомирських. Володарем Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. УXVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами і в цілій Польщі.

У 1857р. через мiсто пролягла шосейна дорога Київ-Брест, а в 1873р. - залiзнична колiя мiж цими мiстами. З'явилася залiзнична станцiя Рiвне.

У 1906р. в мiстi з'явився перший музей, а в 1912р. введено в дiю першу електростанцiю. Цього ж року рiвняни вперше побачили в небi над мiстом полiт моноплана.

Пiд час I свiтової вiйни Рiвне тривалий час було прифронтовим мiстом. В 1916р. перед наступом росiйських вiйськ його вiдвiдали iмператор Микола II та генерал О.Брусилов.
  
В перiод з 1917р. по 1920р. мiсто почергово перебувало пiд владою австро-нiмецьких, польських та бiльшовицьких окупацiйних вiйськ. У квiтнi-травнi 1919р. у Рiвному тимчасово працював уряд Української Народної Республiки та були розмiщенi вiйська Директорiї на чолi з головним отаманом С.Петлюрою.

19 вересня 1920р. Рiвне зайняли польськi вiйська, i воно до вересня 1939р. перебувало у складi Польської держави як повiтовий центр Волинського воєводства. Незважаючи на репресiї з боку польської влади, в мiстi продовжувалося українське культурне життя, активно працювали громадськi органiзацiї нацiонально-патрiотичного спрямування - "Просвiта" (до закриття у 1929р.), "Пласт", Союз українок та iншi, а також нелегальнi органiзацiї, найбiльшi i найвпливовiшi з яких - ОУН та КПЗУ.

У вереснi 1939р. вiдповiдно до пакту Молотова-Рiббентропа захiдноукраїнськi землi вiдiйшли до СРСР. Цього ж року Рiвне набуло статусу обласного центру новоутвореної Рiвненської областi у складi УРСР.

Пiд час фашистської окупацiї мiсто було перетворене на своєрiдну "столицю" окупованих українських земель. З вересня 1941 року тут розмiстилися "Райхскомiсарiат Україна" та резиденцiя гауляйтера.

Рівне залишається одним зі значних культурно-освітніх центрів України. Загальновизнані успіхи мають наші виші – Національний університет водного господарства та природокористування, Рівненський державний гуманітарний університет, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені акад. А. Дем'янчука, Рівненський інститут слов'янознавства та інші. Мережа середніх спеціалізованих закладів, майже тридцять загальноосвітніх шкіл, кілька шкіл нового типу (гімназій та ліцеїв) створюють гарні умови для навчання та розвитку здібностей юних рівнян.