Рівне під час Другої
світової війни

                                                         Рівне — столиця Рейхскомісаріату «Україна»

        Райхскомісаріа́т Украї́на — адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських земель у 1941–1944 роках. Очолював Рейхскомісаріат гауляйтер і оберпрезидент Еріх Кох. Це адміністративне утворення контролювалося і підпорядковувалося нацистській Німеччині, проте не входило до її складу. Райхскомісаріат Україна було проголошено 1 вересня 1941 року. Столицею Райхскомісаріату стало місто Рівне. Тут зосередились основні адміністративні та тилові установи, що діяли на території окупованої України. Ще влітку 1941 було створено міську управу Рівного, яку очолив фармацевт Полікарп Бульба, після нього цю посаду займав професор гімназії Іван Сав’юк. У Рівному восени 1941 року німці знищили 20 000 євреїв в урочищі Сосонки, що становило 50% населення міста того часу.

                                                                     Розстріл рівненських євреїв

        У планах фашистського керівництва Німеччини, євреї підлягали тотальній ліквідації. Повне їх знищення називалося остаточним рішенням єврейського питання.
        Для виконання цієї задачі були створені спеціальні оперативні групи («эйзацгруппен») СС. На території Волині діяв підрозділ Sonderkommanda-4-а, в якому нараховувалося 160 вояків німецької армії. Додатково, до єйзацгруп для, так званої, очистки території та знищення євреїв, направлялися окремі бригади «Ваффен-СС». Ці підрозділи по суті представляли собою команди професійних вбивць.
Рівне було окуповане фашистами 28 червня 1941 року. Населення міста на середину 1941р. складало 40612 чоловік, серед якого 50% були євреї. На момент зайняття міста німцями евакуюватися змогла лише невелика частина його жителів. Евакуювались в першу чергу ті, хто прибув до міста після приєднання західних областей України до СРСР в 1939 році. Якоїсь планової, чіткої організації евакуації населення не було.
       За розпорядженням окупаційної влади, був створений юденрат: єврейський адміністративний орган самовпорядкування, який очолив колишній викладач місцевої гімназії М.Бергман. До юденрату увійшло 12 чоловік. Реальна функція цього органу зводилася до виконання вказівок німецької влади. Зокрема юденрату доручалось проведення перепису євреїв, реєстрація працездатних, забезпечення виконання примусових робіт та інше.
       Так, уже 9 та 12 липня 1941 року зондеркомандою 4-а було розстріляно перші 240 чоловік. Пізніше, 16 серпня, батальйон поліції безпеки провів акцію в Рівному і було розстріляно 300 євреїв. Голова юденрату М.Бергман та декілька членів правління, в тому числі Л.Сухарчук, влітку 1941 року покінчили життя самогубством, розуміючи свою маріонеткову роль.
Перша масова хвиля знищення таким чином була проведена вже в липні-серпні 1941 року. В результаті чого було вбито, за деякими даними, до 3-х тисяч євреїв міста. Одною з характерних ознак першого етапу розстрілів було те, що він носив масовий, але не загальний характер. В першу чергу знищували молодь, чоловіків середнього віку. Вбивали тих, хто потенційно міг чинити опір окупантам.
       Водночас було розпочато підготовку до остаточного знищення єврейського населення міста.
Восени, 5 листопада 1941 року в Рівному були розклеєні оголошення гебіткомісаріату, яким керував окружний комісар Беєр, про те, що особи єврейської національності, які не мають посвідчень з місць роботи (фахаусвайс), повинні з’явитись зі своїми родинами 7 листопада, до 6-ти годин ранку, на майдан в районі Грабника (північно-східна частина міста).
       В матеріалах Рівненської обласної прокуратури за 1944р. «Про злодіяння німецько-фашистських загарбників на Ровенщині», є свідчення Юрія Олександровича Новаковського (1918 року народження, мешканця міста Рівне). В ньому говориться: «Я мешкаю напроти цього майдану, і все це проходило на моїх очах. Було ще темно, був дощ зі снігом, коли розпочали збиратися люди. Напередодні 6 листопада площу оточили війська. Там були гестаповці, поліцаї, есесівці. Приблизно о 12-тій годині дня німці оголосили, що всі повинні залишити свої речі на площі. Люди ще не розуміли, в чому справа, думали, що це масовий пограбунок, до якого вже звикли, і покірно виконали наказ. З’явилася ціла купа речей. Потім німці повели людей за місто, на місце, що має назву „Сосонки“. Там вже були приготовані величезні ями. Стріляли в беззахисних людей, які лежали на землі обличчям донизу. Розбивали прикладами голови і кидали трупи до ями. В дітей не стріляли, на них не витрачали куль. Їх кидали до ями прямо живими».
       Свідок Новаковська, якій вдалося врятуватися від розстрілу в «Сосонках», розповідала: «Підходячи до «Сосонок», ми зрозуміли, що прийшли на смерть. Перед моїми очима повстала жахлива картина, від якої навіть зараз, коли загроза смерті минула, кров стигне в жилах.
       Рів довжиною метрів 100. Через рів перекинуті колоди. На колодах вишикувавшись потилицями до нас, стоїть чоловік 10–20. Довга черга з автомату — і люди, як підкошене колосся, падають до ями.
        Неподалік від рову було ще декілька могил-ям. Нас розбивали на декілька груп, кожну оточувало декілька поліцейських, фашистів або зрадників Батьківщини — працівників української націоналістичної поліції. Всіх змусили роздягнутися повністю та підходити до ями — чоловіків та жінок окремо. Кожний вбивця практикував свій спосіб: одних шикували вздовж ями і фашист почергово стріляв кожному в потилицю, інших ставили перед ямою на коліна, третіх змушували бігти до ями і, коли людина наближалася до ями, в неї стріляли…
Маленьких дітей кидали живцем до ями — інших підкидали вверх і стріляли в польоті. Все це супроводжувалось передсмертними стогонами і криками вмираючих та реготом катів. Якщо хтось з приречених намагався бігти, його пристрілювали.
http://rivne-surenzh.com.ua/ru/research/arch/23

                                                                       Емісія окупаційних грошей у Рівному 1942 року

        У період німецької окупації Рівного нарівні з німецькою рейхсмаркою в обігу перебували карбованці Райхскомісаріату «Україна». Було встановлено офіційний курс: 1 марка = 10 крб. Грошові знаки друкувалися Центральним Емісійним Банком України в місті Рівне починаючи з березня 1942 року. В обігу перебували купюри номіналом в «1», «2», «5», «10», «20», «50», «100», «200» і «500» карбованців (на усіх стоїть дата емісії «10 березня 1942»). Наприкінці 1944 року територія обігу цих грошових знаків була визволена радянськими військами і банкноти припинили свій обіг.

                                                                                     Визволення Рівного у 1944 р.

       Місто Рівне було визволене 2 лютого 1944 року у наслідок проведення Червоною армією Рівненсько-Луцької військової операції. Це була наступальна операція 1-го Українського фронту. Тривала вона з 27 січня по 11 лютого 1944 року. Здійснювалась ця операція шляхом наступу 13-ї армії з району Сарни на Рівне і Луцьк та 60-ї армії в напрямку Острог — Славута — Шепетівка.
Успішний наступ дав змогу визволити міста Луцьк, Рівне та Шепетівку. Внаслідок Рівненсько-Луцької операції війська правого крила фронту вийшли на рубіж Луцьк-Млинів, що забезпечило вигідні умови для подальшого наступу Червоної армії. У ході боїв за Рівне відзначився підрозділ тувинських добровольців.